Це не твоє свято, сказала невістка, побачивши сукню Ольги Миколаївни. Нащо так вирядилася?
Ольга Миколаївна завмерла біля дверей кухні, тримаючи піднос із варениками. Нова блакитна сукня з мереживним коміром, яку вона купила спеціально до ювілею онуки, раптом здалася їй смішною.
Як це не моє? здивовано перепитала вона. Софійці ж пятнадцять, я її бабуся.
Ти гостя, різко відповіла Марта, не відриваючись від нарізання салату. А господиня свята я. І в мене своє бачення того, як повинні виглядати гості.
Олександр, син Ольги Миколаївни, сидів за столом і чистив картоплю. Почуючи суперечку, він підняв голову, але одразу ж опустив, вдаючи, що нічого не чує.
Марто, що ти кажеш? Ольга Миколаївна поставила піднос на стіл. Софійка моя рідна онука, я маю право прийти до неї на день народження в гарній сукні.
Маєш, кивнула Марта, не припиняючи різати. Але не в такій. Ти ж розумієш, що всі дивитимуться на тебе, а не на іменинницю? Пятнадцятирічна дівчина має бути головною на своєму святі.
Ольга Миколаївна сіла на стілець поруч із сином. Їй стало так болюче, що аж сльози навернулися. Вона так довго вибирала цю сукню, приміряла кілька разів, раділа, що виглядає в ній молодшою за свої шістдесят два роки.
Мам, може, справді переодягнешся? тихо запропонував Олександр, не піднімаючи очей від картоплі. У тебе ж є інші сукні.
У мене є старі сукні, поправила його мати. А ця нова. Я її спеціально для Софійки купила.
Саме тому й спеціально, встряла Марта. А треба було подумати про те, що ти не єдина жінка на цьому святі. У мене теж є гарна сукня, і я не хочу, щоб ми виглядали як суперниці.
Ольга Миколаївна здивовано подивилася на невістку. Висока, струнка, на двадцять років молодша, з модною зачіскою та дорогою косметикою. Яка може бути конкуренція?
Марто, при чому тут суперництво? Ми ж родина.
Саме тому й прошу тебе переодягнутися. У родині має бути порядок. Я мати іменинниці, отже, маю право виглядати найкраще.
Олександр нарешті підняв голову.
Марто, ти що? Мама гарно виглядає, і що з того?
Нічого, холодно відповіла дружина. Просто я не хочу, щоб гості подумали, що я не доглядаю за собою, якщо моя свекруха виглядає яскравіше за мене.
Ольга Миколаївна встала зі столу.
Знаєш що, Марто, я краще піду додому.
Не драматизуй, відмахнулася невістка. Просто надінь щось скромніше. У тебе ж є та сіра сукня, в якій ти на роботу ходиш.
Сіра сукня для роботи в банку, а не для свята онуки!
А блакитна для свята невістки, а не свекрухи.
Зависла незручна тиша. Олександр поклав ніж і подивився то на дружину, то на матір.
Дівчатка, годі вже. Давайте без скандалів, у нас же Софійчин день народження.
У цю мить у кухню вбігла іменинниця. Висока дівчинка з косами, вся сіюча від передчуття свята.
Бабусю! кинулася вона до Ольги Миколаївни. Ти така гарна! Як принцеса!
Дякую, зайчику, зворушено відповіла бабуся, обіймаючи онуку.
Мамо, покажи бабусі свою сукню, запропонувала Софійка, обертаючись до Марти. Ти ж учора приміряла.
Марта напружено посміхнулася.
Покажу потім, коли переодягнуся.
А що, не можна зараз подивитися? здивувалася дівчинка.
Софійко, іди до своєї кімнати, приведи себе до ладу, сказала мати. Гості скоро почнуть приїжджати.
Софійка знизала плечима і побігла. А Марта знову повернулася до свекрухи.
Ольго Миколаївно, я ж ввічливо прошу. Невже так важко піти назустріч?
А ти спробуй стати на моє місце, відповіла та. Уяви, що твоя свекруха забороняє тобі гарно одягатися на свято твоєї дитини.
У мене немає свекрухи, сухо відповіла Марта. Мати Олександра померла, коли він був маленьким.
Олександр здригнувся, але промовчав. Ольга Миколаївна знала цю історію. Марта росла без батька, а мати Олександра померла від раку, коли йому було лише десять. Можливо, тому невістка так болісно ставилася до всього, що стосувалося старшого покоління.
Марто, мяко сказала Ольга Миколаївна, я розумію, що тобі важко. Але я не тобі суперниця. Я просто бабуся, яка хоче гарно виглядати на святі онуки.
А я мати, яка не хоче виглядати блідою тінню на тлі свекрухи.
У дверях зявилася Софійка.
Мамо, а чому бабуся має переодягатися? Мені подобається її сукня.
Софійко, не втручайся у дорослі розмови, суворо сказала Марта.
Але це ж мій день народження! обурилася дівчинка. І я хочу, щоб бабуся була гарна!
Софійко, іди до своєї кімнати! підвищила голос мати.
Дівчинка розплакалася і виб
