ТОП

Ось адаптована історія: — Оленко, у цьому домі пройшло все твоє життя, як же ти його продала? — сумувала сусідка Марія, з якою вони разом жили не один десяток років.

Лікарі наполягали: операція термінова. Чекати більше не можна – пухлина росте шаленими темпами. Шанси вижити? Лише двадцять відсотків. «

Сусіди постійно чули звук сигналізації з будинку на розі вулиці: через тиждень хтось не витримав і подзвонив у поліцію. Офіцери були в шоці від побаченого.

Моя мама подорожує світом, поки ми з сином живемо в злиднях. Хіба вона не повинна нам допомагати? Її відповідь мене приголомшила. Моя мама — пенсіонерка.

Ми з чоловіком прожили разом майже сорок років. За цей час у нас народилися діти, ми збудували будинок, створили невеликий, але успішний бізнес, купили

У лікарні міста Чернівці привезли чоловіка років із шістдесят. Знайшли його без пам’яті в парку Шевченка — ледве дихав, пульс ледь прослуховувався.

У пошуках ідеального весілля Олена поправляла останню лілею в арці, вдихаючи солодкуватий аромат квітів, які збирала до півночі. Весільний шатер у саду

Ідеальна вечеря, яка не відбулась Оксана вирівнювала свічки на столі, їхнє тепле світло грало у келихах, немов маленькі зірочки. Стіл був її гордістю

**Мої думки, як капуста в бочці…** Приїхала я в село раннього вересневого ранку, коли сонце тільки почало торкатися дахів. В автобусі пахло бензином

«Тихо, бабуся чує» — Здається кімната. Без собаки, з бабусею, — прочитала Оксана вголос і глянула на чоловіка. — Хочеш — поїдемо подивимось?