Бувають у житті такі сюрпризи, що потім ціле життя дивуєшся, як воно так вийшло. Досі памятаю той прохолодний жовтневий день, коли поверталася з ринку з сусіднього села. Тоді автобуси ходили рідко, і доводилося йти пішки, лаючи під ніс розбиту дорогу та важкі мішки з картоплею.
У сорок два роки я жила сама, якщо не рахувати рудого кота Барсіка, який більше скидався на подушку з нахабною мордою. Після розлучення ні особисте життя, ні стосунки з дітьми не склалися. Працювала в сільської бібліотеці, вязала шкарпетки ввечері та дивилася серіал
