Життя з ніг на голову
Грицько прийшов під ранок. Оксана так і не лягла спати тієї ночі. Сиділа біля кухонного вікна й дивилася, як над полем розсіюється ніч, а шматки туману розповзаються в різні боки. Все думала — куди поділася їхня любов із Грицем?
— Адже ж були ми закохані, справді. Гуляли до пізньої за селом, бігали полем і збирали ромашки. Після школи навіть разом на фермі підробляли. І ніколи Грицько не мріяв про багатство, навіть із рідного села їхати не хотів, — думала Оксана.
Ще з вечора вона вирішила піти з дому. Свекруха лягала рано.
— Навіть не знаю, як їй сказати, що йду. Вона ж доброї душі жінка, души не чаїла у мені, завжди дочкою називала. Та куди ж мені дітися? — переживала вона.
Оксана твердо вирішила піти від чоловіка. Причина їхніх сварок та образ була в його азарті — він програвав усі гроші. Спочатку дружина й не підозрювала, не могла зрозуміти, що коїться з Грицем.
Чоловік став злим, роздратованим, кричав, вимагав грошей. Часто їздив у райцентр навіть у вихідні. Оксана вже думала, що він знайшов іншу, але придивившись, зрозуміла — справа не в жінці, щось інше.
— По роботі їду в райцентр, — бурчав він, збираючись у вихідний.
— Що ж це ти й у вихідні працюєшь? — питала дружина, відчуваючи підступ.
Все відкрилося випадково. Якось у вихідний вони повезли на ринок молоко, сметану та кролів на продаж. Продали швидко, а Грицько сказав:
— Дай но грошей, не жадій. Акумулятор треба купити на машину, давай скільки там у нас вийшло?
Оксана віддала йому більшість, а сама пішла в магазин за дріб’язком. Великий магазин був недалеко від ринку. Коли виходила, раптом побачила через дорогу чоловіка — він вийшов із якогось підвального приміщення. Придивилася до вивіски — і їй одразу стало ясно: він грає. Про це в селі вже ходили чутки, деякі жінки скаржились, що чоловіки несуть з дому останнє.
— Невже й мій Грицько втягнувся? Боже ж ти мій! Але ж навіщо йому це? Тепер ясно, куди йдуть наші гроші — він їх програває. Став злим, навіть на матір кричить, не кажучи вже про мене. Пити почав, приходить пізно.
Грицько побачив, що дружина його «розкусила».
— Ось чим ти займаєшся? — різко спитала вона. — А я все голову ламала, що з тобою. Тепер усе зрозуміло. Знай — піду від тебе, якщо не кинеш цю справу. Мені не потрібні твої мільйони. В золоті ніколи не купалася й не мрію. Хочу жити спокійно…
— Залякала! Вали на всі чотири! Я все одно виграю, потім ще шкодуватимеш, що пішла… — грубо кричав він на всю вулицю.
— Не хвилюйся, приїдемо додому, зберу речі й піду, — рішуче відповіла дружина.
Наступного дня вона потихеньку від свекрухи зібрала речі. Не знала, як сказати, що йде, адже мати навіть не знала, чим займається її син.
— Як вона це переживе зі своїм характером? — думала Оксана. — Що сказати — навіть не знаю… Добре хоча б дітей немає. Бог поки що не посилав нам дитину. За свекруху переживаю, а сама й не знаю, куди дітися. Батька після смерті матері забрав до себе старший брат у інше село, а дім продали. Можна до брата, але ж куди там — у нього троє дітей на руках.
До подруг теж не хотіла йти — усі заміжні. І нікому не сподобається, якщо в хаті з’явиться, хоч і ненадовго, самотня жінка.
— Дружба дружбою, а жінка без чоловіка в хаті нікому не потрібна, — усміхнулася Оксана.
Так і крутила думки всю ніч, не знаючи, як пояснити свекрусі свій відхід. А потім раптом зрозуміла, звідки в Гриця ця звичка.
— У всьому винний Семен, наш колишній однокласник. Так, вони довго шепотілися, коли Сьомка приїжджав у гості.
Семен після школи одразу поїхав із села, нічого про нього не було чути, потім усі забули. А одного разу він з’явився на дорогій машині й завітав до Гриця — у школі вони дружили. Одягнений модно, видно, що гроші в нього водилися, хоч і без гостинців зайшов.
Оксана швидко накрила стіл — просто, але смачно. Семен фыркав.
— Що це ви тут їсте? Картопля, качка, яйця, домашній хліб… А я в місті в ресторані замовляю, іноді суші.
— Сьомко, давай лазню протопим, — запропонував Грицько.
— А що, можна. Хіба що ваша сільська лазня — так собі. У місті тепер у сауну ходять. А там дівчата… Ох, і весело!
Оксані Семен не подобався — таким же хвальком був у школі, таким і залишився. Тепер, коли в нього з’явилися гроші, став ще огиднішим. А вийшовши у двір, вона почула, як він «вчить життя» її чоловіка.
— Навіщо тобі так рано одружуватися, Грицю? Ось я не жонатий — і що дня нова дівчина. Гроші, і все
