Українська версія історії:
«Якщо будеш сперечатися, мій син вижене тебе на вулицю», заявила свекруха, забувши, чия це квартира.
«Оленко, спекіть на завтра капустяник на вечерю», оголосила Людмила Василівна, заходячи у кухню й сідаючи за стіл. «Сті́льки часу не їла справжньої випічки, а ви постійно готуєте якісь дивацькі страви».
Олена відвернулася від плити, де смажила котлети на вечерю. Її свекруха сиділа зі своїм звичним невдоволеним виразом обличчя, поправляючи знайомий бордовий светр.
«У мене алергія на капусту, Людмило Василівно», спокійно відповіла Олена, перевертаючи котлету. «Я її готувати не буду».
«Як це не будете?» голос свекрухи загострився. «Я вас прошу, а ви мені відмовляєте? Хто ви така, щоб зі мною так розмовляти? За моїх часів невістки поважали старших!»
«Це не про повагу», сказала Олена, переставляючи сковороду на іншу конфорку. «Якщо я приготую капусту, у мене буде алергія. Спекіть самі, якщо вам так хочеться».
«Я сама?» Людмила Василівна зірвалася зі стільця. «Я вам не прислуга! Ви жінка в домі, то й готуйте, що вам кажуть! А ваша алергія просто відмовка. Вам лінько з тістом возитися!»
«Людмило Василівно, яке тут лінощі?» Олена повернулася до свекрухи. «Я щодня готую, прибираю, піраю. Але капустяник робити не буду, бо фізично не зможу!»
«Не зможете чи не хочете?» свекруха наблизилася, звужуючи очі. «Думаєте, раз мій син на вас одружився, то ви можете мною командувати? Побачимо, хто тут головний!»
У передпокої задзвеніли ключі Микола повернувся додому. Обличчя Людмили Василівни миттєво перетворилося на страждальницьке.
«Колю, сину», кинулася вона до нього. «Добре, що ти прийшов. Твоя дружина зовсім розум зазнала! Попросила спекти пиріг, а вона мені грубить, відмовляє!»
Микола зняв куртку й глянув на дружину втомленим поглядом; вона стояла біля плити з напруженим обличчям.
«Оленко, що трапилося?» запитав він, вішаючи куртку в шафу. «Чому відмовляєш мамі?»
«У мене алергія на капусту, Колю», тихо сказала Олена. «Я вже пояснила Людмилі Василівні».
«Алергія? Яка алергія?» Микола махнув рукою. «Мамо, не хвилюйся. Олена завтра спеке пиріг. Так, любов?»
Олена мовчки подивилася на чоловіка, потім на свекруху, яка тріумфуюче посміхалася. У грудях різко заломило від болю.
«Ні, не спек
