«Я не ваш опонент, я – ваш вирок».
Від моменту, коли тоді ще кандидат у президенти Володимир Зеленський сказав цю фразу під час дебатів на стадіоні «Олімпійський» тоді ще президенту Петру Порошенку, минуло 6 років.
За цей час вона стала одним із лейтмотивів першого президентського строку Зеленського. Адже бажання добитися для Порошенка вироків не метафоричних, а реальних супроводжувало всі без винятку етапи перебування Зеленського при владі.
Власне, на обіцянках закінчити війну і покарати попередників він цю владу і здобув. Тож гарант може рік не призначати нового генпрокурора, але щоб запровадити санкції проти Порошенка, хвилинка завжди знайдеться.
Початково тиск на Петра Олексійовича був персональним, потім переріс у частину ширшого контексту «деолігархізації». У перший день повномасштабної війни п’ятий і шостий президенти наче як помирились, але лишень для того, щоб за якийсь місяць – два увійти в іще глибшу фазу конфлікту.
«Українська правда» вирішила з’ясувати, що відбувається з найгучнішими кримінальними справами проти Порошенка на початку сьомого року президентства Зеленського, як правоохоронці конкурують за те, хто перший добіжить до колишнього президента і що за «відео ФСБ» передали українським слідчим.
Вугілля і санкції
Від самого початку вторгнення Банкова поступово відновлювала свій пресинг на Порошенка. Спершу це виражалось у відімкненні від цифрового мовлення медіа з його пулу. Чи досить безневинних за нинішніми мірками спробах обмежити виїзди лідера «Євросолідарності» за кордон.
Однак після зміни влади в США фактично стартував неоголошений політичний сезон в Україні. Всіх і вся в навколополітичному світі несподівано затягнуло у вир підготовки «до виборів на весну / травень / літо / осінь».
Для Петра Порошенка це мало неочевидні наслідки: на початку лютого РНБО за поданням Кабміну проголосувала за запровадження персональних санкцій проти п’ятого президента. В переддень Дня закоханих Зеленський своїм указом надав цим санкціям юридичної сили.
За даними УП від джерел у владі, в мотиваційній частині щодо санкцій йшлося про «участь Порошенка» в підготовці так званих «Харківських угод» та організацію ним разом із Віктором Медведчуком «вугільної схеми».
Мова про вперше викриту «Українською правдою» в 2016 році схему, за якою замість вугілля з ПАР в Україну заїжджало вугілля з окупованих шахт Луганської і Донецької областей.
Доволі симптоматично, що тільки після рішення РНБО відбулась активізація силовиків у цій «вугільній справі», яка роками лежала без руху.
У грудні 2021 року в рамках цього провадження ДБР оголосило Порошенку підозру в державній зраді. В січні 2022 року експрезидент з боями і мітингами повертався в Україну на суд, який мав обрати йому запобіжний захід.
За кілька тижнів після того почалося повномасштабне вторгнення Росії, країна максимально сфокусувалася на війні. Але це не завадило 2 вересня 2022 року Державному бюро розслідувань заявити, що воно закінчило розслідування історії про контрабанду вугілля.
Відтоді до весни 2025-го жодних рухів у «вугільній справі» навіть видно не було.
Щойно після гучного запровадження санкцій Печерський райсуд Києва обмежив захисту Порошенка термін ознайомлення з матеріалами справи до 15 квітня.
Адвокат Порошенка Ілля Новіков у розмові з УП розповів, що зараз вирішується, в який із судів Києва справа буде призначена до розгляду.
«У Печерському суді закінчились судді, які б не ухвалювали рішень щодо Порошенка», – жартує співрозмовник УП в команді експрезидента. Хоча це і не жарт.
Захист Порошенка звертає увагу, що Медведчуку та іншому фігуранту справи в ході слідства змінили формулювання в підозрах. Але щодо Порошенка як діючого народного депутата це може зробити тільки генеральний прокурор. А його після звільнення Костіна так і немає.
Тому слідчі в обвинувальний акт взяли старий текст підозри, без урахування будь-яких даних захисту. Хоча після того, як було внесено зміни в підозрах інших фігурантів, це суперечить здоровому глузду.
Інший важливий «нюанс» у «вугільній» історії стався 21 вересня 2022 року: одного з головних фігурантів справи – Віктора Медведчука – віддали Росії, обмінявши на дві сотні українських військовополонених.
«Свідчення Медведчука задокументовані», – пояснив тоді генпрокурор Андрій Костін. Схожу заяву робила в травні 2022 року і СБУ, коли повідомила про «свідчення Медведчука проти Порошенка». Отож, хто має стати головним винуватцем, сумнівів не лишається.
Особливо, якщо врахувати, що тодішній міністр енергетики Володимир Демчишин уже кілька років як виїхав з країни. Щоб цей факт не псував враження завершеності слідства, кейс Демчишина просто вивели в окремий епізод і передали справу в суд без нього.
Але, мабуть, найбільш невигідний для слідства аспект «вугільної справи» в тому, що в цій великій історії про «торгівлю на крові» немає грошей. Тобто Порошенку інкримінують не збагачення чи корупцію, а державну зраду і сприяння терористам «Л/ДНР».
Інше «санкційне» звинувачення – підготовка Порошенком «Харківських угод». Це найбільш свіжий епізод звинувачень проти колишнього президента. Саме в його рамках, наприклад, нещодавно пройшли обшуки у ключового радника Петра Олексійовича з питань міжнародних відносин Костянтина Єлісєєва.
Тут фабула злочину дуже проста. Порошенко з жовтня 2009 року по 11 березня 2010 року був главою МЗС. Останні два тижні роботи на цій посаді він пропрацював при Вікторі Януковичу, який став президентом 25 лютого. І, за версією слідства, саме Порошенко в ці останні дні в МЗС готував текст скандальних «Харківських угод», які підписали більш як через місяць після його відставки.
В команді самого Порошенка такі звинувачення викликають бурю емоцій.
«Це дуже цікаво: виявляється не Грищенко, Демченко, Льовочкін чи хто там ще цим займався, а Порошенко, якого навіть тоді не було уже на посаді, готував ці «Харківські угоди». Ну просто абсурд», – обурюється співрозмовник із найближчого оточення експрезидента.
І от за цими звинуваченнями МЗС та інші відомства зараз отримують запити на виїмку документації, а до Єлісєєва, який працював тоді з Порошенком в міністерстві, приходять із обшуками.
Справа «труби»
Найбільш динамічним і карколомним кейсом щодо Петра Порошенка є так звана справа «труби Медведчука».
Це теж дуже давня історія про українську ділянку нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок». Після проголошення незалежності України ця труба мала перейти у власність держави. Але російська АК «Транснафтопродукт» якось «забула» віддати трубопровід у власність України.
І, за версією спершу журналістів, а потім і слідчих, у 2017 році Господарський суд Рівненської області під тиском і загальним керівництвом Адміністрації Порошенка віддав трубопровід компанії з орбіти Медведчука.
Спершу цю справу розслідувало Національне антикорупційне бюро. Згодом її передали в СБУ.
«Рішення про передачу прийняв Офіс генпрокурора. Це було зумовлено тим, що за два роки, коли ця справа знаходилася в НАБУ, по ній не вдалося досягнути відчутного прогресу. Крім того, частина фігурантів провадження не є підслідними НАБУ», – пояснює співрозмовник УП в правоохоронних органах.
Джерело в іншому відомстві розповідає, що у НАБУ були проблеми з Антикорсудом.
«Їм судді не погоджували в цій справі ніяки НСРД (негласні слідчо-розшукові дії – УП) і інші спеціальні дії. А коли передали в СБУ, то все забігало швидше», – пояснює співрозмовник в керівництві силового блоку.
А віднедавна, як стало відомо УП, ще й у ДБР з’явилось розслідування, яке теж стосується справи «труби Медведчука». Але про нього дещо згодом.
Така конкуренція за те, хто перший добіжить до «великої здобичі», призводить часом до анекдотичних ситуацій, коли різні органи вриваються на обшуки до фігурантів, яких от-от мали обшукувати інші слідчі, тощо.
Однак навіть за такої ситуації, як переконують співрозмовники УП в силових колах, слідство досить динамічно посувається. Наприклад, деякі з рівненських суддів «зуміли пригадати» людей, які телефонували «з Києва», та суть їхніх вказівок.
У цьому контексті варто згадати обшуки наприкінці квітня у колишнього заступника глави АП часів Порошенка Олексія Філатова, який курував судову систему.
В ті ж дні ДБР увірвалось із обшуками до Світлани Панаіотіді, яка на початку президентської каденції Петра Олексійовича працювала в Антимонопольному комітеті. За часів її роботи АМКУ ухвалив рішення, яке фактично дозволило компаніям з орбіти Медведчука придбати згадану скандальну трубу.
За даними УП, після активностей останніх місяців прокурори повернулись до ідеї, що цю справу необхідно віддати за підслідністю назад до НАБУ. Це має статись найближчим часом.
Однак у випадку з «трубою Медведчука», рівно як і в кейсі про контрабанду вугілля, є один суттєвий недолік більше медійного, ніж правового характеру. В «корупційній схемі десятиліття» не зафіксований ніякий рух корупційних грошей.
Формально це не може зупинити слідство. Але медійний ефект буде дуже обмежений.
Так в історії з «трубою Медведчука» з’являється взагалі нечуваний епізод. Кілька співрозмовників УП ще на початку весни розповідали про якесь «сенсаційне відео» у справі Порошенка. Пізніше про цю «сенсацію» повідомив і адвокат експрезидента Ілля Новіков.
Суть сюжетного повороту полягає в тому, що адвокат «гаманця Медведчука» Тараса Козака нібито передав слідчим ДБР певний відеозапис і попросив його дослідити, чим вони залюбки зайнялися.
Згідно з описами самих слідчих у суді та співрозмовників УП, які особисто цей відеозапис переглядали, на ньому зафіксована група невідомих осіб. За всіма супутніми ознаками та характером завдання, це були співробітники російських спецслужб.
На відео вони вантажать у літак у Москві 10 чорних сумок, заявляючи на камеру, що там гроші, позують зі свіжим випуском якоїсь газети за 28 березня 2019 року й усіляко «фіксують» актуальний час.
Пізніше, ймовірно, після зальоту в Білорусь, літак приземляється в Києві в аеропорту «Жуляни». На борт піднімається особа, схожа на заступника охорони тодішнього президента Порошенка, і починає перераховувати вміст сумок. Після всього він забирає 7 сумок із 10. На відео озвучують суму, яку нібито покладено в ці торби – трохи менше ніж 40 мільйонів євро.
Відео – явна російська «закладка», яка прийшла від зрадника і підсанкційного соратника Медведчука. Але така захмарна токсичність для етичних стандартів ДБР і деяких київських судів – не те щоб і проблема. За результатами «огляду» цього відео слідчі уже склали відповідні протоколи, відкрили відповідне провадження, замовили найрізноманітніші експертизи з метою легалізації цього «доказу».
А головне – охоронця Порошенка і двох водіїв з його зміни вже встигли арештувати із заставою у понад 400 мільйонів гривень. Тобто фактично – без шансів на звільнення.
Крім того, ДБР відкрило за цим відео окремий епізод по контрабанді грошей щодо охоронця Порошенка. Таким чином цей відеозапис буде зафіксований у рамках хоч якогось судового процесу.
Але як би багато фонологічних чи портретних експертиз не проводили слідчі, вони не можуть вирішити головного завдання – довести, що у валізах були саме гроші. Не предмети, схожі на гроші, а саме 200-єврові банкноти.
Без цього всі намагання слідчих ДБР дати історії фінальний штрих у формі «чорного кешу у валізах» будуть марними. А жодної пачки «предметів, схожих на гроші» у силовиків немає.
* * *
Бажання «покарати Порошенка» було однією з провідних ідей походу Зеленського у владу взагалі. В 2019-му році це виглядало чи не головним драйвером активності Зе!команди.
Власне, ціла низка гучних корупційних розслідувань, зокрема «Української правди», давали дуже широке поле для якісної роботи правоохоронних органів. Щоправда, нова владна команда дуже швидко обрала шлях, коли швидкі медійні результати важливіші за нудні й довгі процеси.
Як наслідок, на початку сьомого року президентства навіть тема «доганяння Порошенка» вже фактично вичерпала свій електоральний запас.
Коли ти так довго при владі, коли твоя команда щомісяця обростає своїми «Свинарчуками«, а про старих корупціонерів згадують лише в моменти падіння рейтингу чи активізації розмов про вибори, це навряд чи може стати великою ідеєю перемоги.
«Я не знаю, чого наші так за нього взялись. Лишили б його в спокої, було б набагато легше. Він би ходив, його б спокійно забували і рейтинг би далі падав», – розводить руками в розмові з УП співрозмовник із владної командої.
«А так ми цим пресингом тільки дамо цьому Порошенку ще один шанс на політичне відродження. Самі це зробимо», – обурюється він.
Роман Романюк, УП
