Коли я був молодший, думав, що найважче в житті обрати професію. Виявилося, що ніщо не зрівняється з тим, як складно буває у родинних стосунках особливо у змішаній родині.
Цього року моя 15-річна донька Маріїнка переїхала до мене та моєї дружини Оксани. Роками Маріїнка жила з матірю, Оленою, після нашого розлучення. Ми мали спільну опіку, але основне виховання лежало на Олені. Нещодавно вона народила дитину з новим чоловіком, і їхній невеличкий дім став ще тіснішим. Тому ми домовились, що Маріїнка деякий час поживе зі мною поки її мама та вітчим не знайдуть більше помешкання.
У нас вона мала свою кімнату, так само як і дочки Оксани Наталка (17) та Софійка (15). Я хотів, щоб вона почувалася комфортно, безпечно й як удома. Але правда в тому, що влитися у нову родину завжди важко, а Маріїнка зазвичай була тихою. Вона проводила години за читанням або малюванням у зошитах, і хоча була ввічливою, я відчував, що вона почувається скоріше гостя
