Сьогодні ми з чоловіком святкували річницю весілля на пляжі в Одесі. Море було спокійним, а сонце гріло так, ніби навмисне підкреслювало наше щастя. І раптом вона.
Жінка у білому купальнику вийшла з води, наче привида. Підійшла до нас і, несподівано впавши на коліна перед моїм чоловіком, вигукнула його імя. Голос її тремтів, ніби вона ось-ось розридається.
У мене в голові мільйон думок: хто вона? Чому дивиться на нього з таким болем?
Я й подумати не могла, що ця мить стане початком чогось, що назавжди змінить моє життя.
Годі вдавати, що не знаєш мене, промовила вона.
Я завмерла. Чоловік повільно обернувся до мене. У його очах було щось незрозуміле провина, страх, чи німа мольба?
Всередині мене все перевернулося. А я ж збиралася сказати йому, що вагітна Тепер не впевнена, чи варто.
Він зробив крок до неї, а я назад.
І тоді вона сказала те, від чого кров у моїх жилах застигла.
Дмитре її голос зламався, ти ж обіцяв повернутися, коли все влаштуєш. Я чекала роками.
Моє сердце провалилося.
Які роки? вимовила я, і власний голос здався мені чужим.
Він різко видихнув, опустивши очі, ніби збираючись із силами.
Марічко це довга історія, прошепотів він.
Я хотіла підійти ближче, але між нами наче виріс мур.
Довга історія? у горлі став ком. А ти думав колись розповісти її мені?
Жінка підвелася, кинувши на мене погляд, у якому було все і жаль, і перемога.
Він був моїм чоловіком ще до того, як став твоїм, сказала вона, і у нас є син.
Ці слова вдарили гірше за будь-який удар.
Море шуміло, сонце хилилося до заходу, а я стояла й розуміла: моє життя тільки що розкололося навпіл.
Дмитро спробував торкнутися моєї руки, але я відсмикнула її.
Я знала: все, що він скаже далі, вже ніколи не поверне мені того відчуття безпеки, яке я колись мала.
Любіть своїх жінок, адже вони такі ніжні й добрі І ніколи не зраджуйте їх.
