Сьогодні моя теща Раїса Григорівна оголосила:
Переїжджаю до вас жити! Під мостом же не буду ночувати
Мамо, сказав я, стримуючи зітхання, ми з Оксаною вже вирішили: знімемо квартиру. Скромну, однокімнатну. Нам багато не треба.
Раїса Григорівна, яка складала білизну у шафу, різко обернулась, притиснувши рушник до грудей.
Які ще витрати?! скрикнула вона. Гроші на вітер кидаєте? Ти з глузду зїхав, Ігорю? У нас вільна кімната!
Я важко зітхнув. Сподівався, що мати зрозуміє, але знав: це марно. Я вже дорослий, скоро одружуюсь Своя родина свій кут. Навіть якщо поки що орендований.
Мамо, почав я терпляче, нам з Оксаною треба окреме житло. Ми молоді, мусимо вчитись жити разом. А тут ви господиня зі своїми правилами
То що? образилась Раїса Григорівна. Я вам заважатиму? Не лізьте до мене і я не втручатимусь! У вас своя кімната, в мене своя. Усе зручно.
Я почухав потилицю, шукаючи правильні слова. З матірю безглуздо сперечатись. Вона завжди впевнена, що має рацію.
Мамо, я ж у відрядженнях. Приїжджаю на пару тижнів, потім знову їду. А Оксана залишатиметься сама
Тим краще! перебила Раїса, очі блищали від перемоги. Їй самій буде нудно. А я поруч. Підтримаю, пораджу. Хіба тобі не приємно, що про дружину дбатиму?
Я зрозумів: спори марні. Все вже вирішено. І ось підтвердження:
От і все! Рішення прийняте. Після весілля до мене. А як заробите тоді й думатимете про своє.
Оксана сприйняла це з дивним спокоєм. Не сперечалась, не ображалась. Лише ківнула, усміхнулась, немов утримуючи нейтралітет. Спочатку Раїсу Григорівну це тішило: «Бачиш, дівчина розумна, гарна пара синові». Але згодом зрозуміла: мовчання не згода, а спосіб уникнути конфлікту.
Після весілля ми оселились у ту саму кімнату. Світлу, невелику, з балконом навіть затишну, якщо не враховувати, що кожна спроба жити «самостійно» перекреслювалась присутністю тещі.
Іноді Оксана почувалась тут квартиранткою. Кожен її крок викликав бурю реакцій, а мовчання підозри. І все це під маскою ввічливості. Раїса Григорівна рідко сварилась відверто. Вона обожнювала «випадкові» зауваження, важкі зітхання та підступні фрази.
Коли Оксана повісила легкі штори замість старих, важких, Раїса одразу помітила:
Білі? Пилюгу відразу видно буде! Тоді що тиждень пратимете, якщо мода важливіша за розум!
Оксана усміхнулась:
По
