Дванадцять довгих років Оксана Шевченко несла в собі таємницю, яка б розбила більшість сердець.
Ззовні її життя виглядало ідеальним: гарний будинок на Вишневій вулиці під Києвом, дві розумні й виховані доньки, дизайнерські сумочки та відпустки, як з глянцю. І, звичайно, успішний чоловік Андрій Шевченко, місцевий девелопер, відомий своєю блискучою усмішкою, дорогими костюмами та угодами на мільйони гривень.
Люди часто казали: «Оксані так пощастило». Але справа була не у везінні. Її життя трималося на терпінні, жертвах і мовчанні.
Колись вона кохала Андрія щирою, глибокою любовю. Познайомилися на благодійному вечорі: вона молода вчителька малювання, він амбітний забудовник, який уже тоді підкорював соціальні сходи. Він запросив її на танець, і вона відчула себе, як у казці.
Їхні стосунки розвивалися швидко. За рік вони одружилися. Потім народилася старша донька, Софійка, а через три роки молодша, Марійка. Спочатку все було добре. Зайняте, але добре. Оксана пішла з роботи, щоб доглядати за дітьми, а Андрій розширював бізнес.
Але одного вечора все змінилося.
Марійці щойно виповнилося чотири місяці. Була глуха ніч, коли Оксана прокинулася від тихого плачу дитини. Вона пішла гріти молочко і помітила, що Андрія немає в ліжку. Спочатку подумала знову працює. Він часто засиджувався з контрактами або дзвонив клієнтам у різних часових поясах.
Вона йшла тихо, з пляшечкою в одній руці та рацією в іншій. Коли проходила повз його кабінет, почула не його голос. Жіночий. Сміх. Потім його слова, ніжні, теплі:
«Боже, яка ж ти прекрасна Хотів би зараз тримати тебе в обіймах».
Оксана завмерла. Подих застряг у горлі. На екрані вона побачила молоду дівчину, що сміялася, нахилившись до камери. В шовковому халаті.
Андрій дивився на неї так, як на Оксану вже роки не дивився.
Молочко з пляшечки затремтіло, пролилося їй на пальці. Але вона не скрикнула, не заплакала. Повернулася в спальню, лягла поряд із сплячою дитиною.
І ніколи не сказала йому, що бачила.
Той вечір став першою тріщиною. Але не останньою. З роками зявлялися нові жінки. Місцеві, інші «клієнтки» з відряджень. Оксана знала. Завжди знала. По помаді, що не була її, по парфумах на сорочках, по раптових «дзвінках клієнтів», що обривалися, коли вона заходила до кімнати.
Але вона ніколи не розкривала його.
Люди думають, що після зради обовязково буде скандал крики, двері, що грим
