Візьми мене за дружину, моя мама дуже цього прагне!

«Візьміть мене заміж, мама дуже хоче»

Олесю, тобі не про роботу треба думати, а про те, як заміж вийти! голосила мама по телефону. Тобі вже тридцять! А в тебе ні чоловіка, ні дітей. А я онуків хочу.

Мам, не зараз, поговоримо пізніше, відповіла Олеся. Вона не любила ці розмови, та й справді зараз була завалена справами.

Як це «не зараз»? обурювалася мама. Тобі завжди «не зараз»! Так і життя промине!

Мамочко, серденько, благала Олеся, у мене через пять хвилин нарада. Подзвоню тобі ввечері, і тоді мене й наругаєш, добре? Все, цілую, бувай!

Олеся поспішала на зустріч, по дорозі роздаючи вказівки помічниці. Весь день було розписано по хвилинах. Справ гора, а завтра їхати у відрядження. Вже два роки вона жила в режимі «без паузи». Навіть раніше, коли вчилася і працювала, було легше. А з тих пір, як стала директоркою, про відпочинок взагалі забула.

Олеся розуміла: мама має рацію треба подумати й про особисте. Та де знайти чоловіка, якщо вона цілими днями в офісі, а службові романи табу? Не хотілося, щоб про її стосунки ходили плітки. Єдиний, з ким можна було поговорити на цю тему, подруга з дитинства, Тетяна. Вони завжди були, як сестри.

Олесю, ну є ж сайти знайомств, радила Тетяна, коли Олеся розповіла про мамині зойки. Заповни анкету, може, зустрінеш нормального. Або подивись навколо певно, хоч один пристойний холостяк знайдеться.

Гаразд, завтра я тобі нагадаю про це подумати, усміхнулася Олеся. Тетяна зрозуміла: якщо Олеся так відповіла, тема їй не цікава.

«Завтра» плавно перетворилося на «як повернуся з відрядження». Повернувшись, Олеся виконала обіцянку й розмістила анкету. Про посаду писати не стала, обмежившись скромним «економістка». І одразу ж отримала повідомлення від чоловіка з зашкаленою самовпевненістю та нульовою грамотністю (вибачте, читачі, але інакше не передати весь жах Олесі):

«Прівєт, можиш більш нікого ні шукать патамушта я самий лутьший».

Олеся заплющила очі, намагаючись «стерти» це орфографічне злочинство. Відповідати не стала, але відчула бажання негайно видалити анкету. Але «лутьший» продовжував:

«Пачєму нє атвєчаєш», «дай номір тіліфона», «дє живєш», «давай встрітімся», «я приїду», «виході за мєня», «я бачу ты на сайти», «ты мінє ізмєняєш», «всє равно будєш моя», «я мужык як ск

Оцените статью
Оперативно про головне
Добавить комментарий