Вишневий сад
Соломія раділа, що їде з подругою в село. Тим більше, Оленка розповідала про сусідку тітку Галю, яка добре платила за допомогу по господарству.
У неї вишневий сад. Величезний! Сама тітка Галя не може по деревах лазити, тому й платить за зібраний урожай, із захватом розповідала Олена. Але вона дивна. Говорить сама з собою, постійно лається. Місцева молодь її боїться.
Може, до неї краще не ходити? обережно питала Соломія.
Та вона просто не від світу цього, продовжувала Олена. Я з нею й не спілкуюся ніколи. Зайду, допомогу запропоную, потім на дерево з ящиком залізу, зроблю свою справу, гроші заберу й піду. Чого її боятися? У неї навіть собаки немає.
***
Дівчата приїхали рано вранці. Бабуся Олени привітно зустріла подруг.
Ну, дівчатка, чим сьогодні займетесь?
Спочатку до тітки Галі. У неї вишні вже до землі клоняться, треба допомогти, міркувала Олена. Ще й грошей заробимо!
Ех, нащо вам ця божевільна, махнула рукою бабуся.
Соломія з Оленою підійшли до хати тітки Галі. Гілки вишень густо вкривали блискучі яскраво-бордові ягоди. Важка ноша для дерев!
Тіто Галю, вітаємо. Це Олена, памятаєте? Вам, може, допомога потрібна? гукнула дівчина, побачивши за домом господиню.
Тітка Галя продовжувала бурчати під ніс:
Краще б мовчала… Який сенс… Я тебе все одно не слухаю… Жінка підійшла до хвіртки. Вітаю, дівчатка. Добре, що прийшли! Бачите, як вишням тяжко, треба їх обібрати.
Тітка Галя дала дівчатам пластикові ящики й повела за двір до вишень.
Близько години дівчата збирали ягоди й весело перекидалися словами.
Соломія час від часу поглядала на тітку Галю, яка копалася в городі. Та періодично затискала вуха брудними руками і хитала головою.
Мовчи, дурна! почули дівчата. Ти ніхто! Була ніким, ніким і залишишся!
А Соломія все сильніше визирала з-за листя, їй хотілося краще почути, про що говорить тітка Галя. Дівчина тягнулася вперед, вперед… Її нога зісковзнула зі стовбура, і Соломія, втративши опору, впала.
Дівчина сильно вдарилася й роздерла руку.
Тіто Галю! голосно покликала Олена. У вас є аптечка? Соломійка з дерева впала, треба рану обробити!
Поки схвильована жінка бігала за зелёнкою й бинтом, трохи приголомшена Соломія сиділа під вишнею.
З її ліктя на землю впала яскраво-червона крапля.
Так, сильно ти подряпалася, клопоталася Олена біля подруги. Треба добре промити, щоб інфекції не було.
Тітка Галя допомогла обробити рану, і дівчата пішли додому, обіцяючи повернутися завтра. Підходячи до хвіртки, Соломія почула незнайомий голос:
Не покину тебе, буду тут, поруч! Завжди. Завжди!
Дівчина обернулася. Хто це говорив? Точно не Олена. А поряд були лише вона й тітка Галя. Може, здалося?
Ну й будь! Мені-то що, буркнула жінка, ніби теж чула ці слова.
Наступного дня дівчата повернулися до роботи. Але сьогодні Соломії постійно ввижався той самий незнайомий голос. Причому він звертався до тітки Галі. Вона його також чула й відповідала.
Ти будеш покарана. Всі дізнаються, усі!
Та хто дізнається? Кому ти розповіси, дурна? бесідувала жінка з кимось невидимим.
Олено, ти чуєш? Цей голос, він із тіткою Галею розмовляє, прошепотіла Соломія.
Ти що, який голос? Тітка Галя сама з собою говорить, Олена покрутила пальцем біля скроні й продовжила збирати вишні.
Ти мене чуєш? Соломія зрозуміла, що тепер голос звертається до неї. Поговори зі мною.
Хто це? запитала дівчина, визираючи з-за листя.
Соломіє, годі мене лякати, суворо подивилася на подругу Олена.
Чуєш, ти мене чуєш! знову незнайомий голос.
Соломія, зібравши повний ящик вишень, злізла з дерева. Вона перелякано озиралася.
Подивися уважно! голос прошепотів прямо на вухо Соломії.
Дівчина в паніці дивилася нав
