Вона зневажливо кинула
Вони мене вб’ють, додому не пустять… Олесю, ну ти ж їх знаєш. Я не поступила… Не знаю, що робити.
Соломія стояла в передпокої, розмазуючи по щоках туш і сльози. Сумка зісковзнула з її плеча на підлогу. Дівчина ледве трималась на ногах. Подруга притиснула її до себе, заспокійливо гладячи по спині.
Я не пройшла. Навіть близько. Батьки… Соломія судорожно всхлипнула. Тато казав: якщо не поступлю, поїду працювати на будівництво. А мама… Коли сказала їй, вона зранку зі мною не розмовляє.
Олеся повільно, не відпускаючи подругу, повела Соломію на кухню, посадила за стіл і поставила перед нею склянку води.
Не бійся, ти не одна, рішуче сказала вона. Ми з усяким упораємось. Завжди упорались.
Але я думала… Ми разом з тобою… В одну групу…
На кухню зазирнула мати Олесі. Жінка років сорока пяти з короткою стрижкою і впевненим поглядом. Вона працювала вчителькою, тому добре знала, як знайти спільну мову з дітьми.
Що трапилось? занепокоєно запитала вона.
Не поступила, тихо відповіла Соломія, опустивши голову.
Мати мовчки підійшла ближче, сіла поруч і заглянула Соломії в очі.
Що ж, нічого не вдієш. Поступиш наступного року. А твої батьки… Щось придумаємо.
І це були не просто слова. Ввечері мати скликала родинну нараду.
Все одно ми збирались знімати тобі квартиру там, сказав батько Олесі. Нехай Соломія поживе з тобою. Готуватиметься потихеньку. І ти будеш не сама, нам спокійніше. Добре?
Мати схвалила ідею. Олеся широко посміхнулась. Соломія не вірила своїм вухам.
Я… Правда? Ви не проти?
Ми ж тебе з дитинства знаємо, усміхнулась мати Олесі. Ти нам майже як друга донька. Залишилось тільки з твоїми батьками домовитись. Але, гадаю, вони не заперечуватимуть.
У Соломії затремтіли руки, і вона відвернулась, щоб ніхто не побачив сліз. Але Олеся помітила, просто не стала звертати уваги.
…Вони познайомились на початку другого класу. Олеся тоді щойно переїхала в їх двір. Вона зрозуміла, що з Соломією щось не так, коли побачила її біля школи. Та стояла у сіро-буро-малинових сандалях на два розміри більші і дивилась, як інші діти розбігаються по домівках.
Сама Соломія нікуди не поспішала.
У її родині не було теплих вечерь і розмов про минулий день. Пятеро братів та сестер, вічно пяний батько, мати, яка могла вдарити за розстібнуту блискавку… Не дивно, що Соломія не хотіла йти додому.
Олеся підійшла до неї першою і поділилась шоколадкою. Потім дала олівці, коли вони малювали на уроці. Так почалась їхня дружба.
Відтоді життя Соломії проходило поряд з Олесею. Разом їздили до бабусі Олесі в село, разом бились з хлопцями, коли ті чіплялись. Разом отримували зауваження від класної. Батьки Олесі купили Соломії сукню на випускний, знаючи, що інакше вона прийде в чомусь звичайному.
Восени Соломія, як і домовились, переїхала до сусіднього міста разом із Олесею. Вони заселились у двокімнатну квартиру біля зупинки. Там була трохи потерта меблі і подряпаний кухонний гарнітур, але плита працювала ідеально. У ній Соломія пекла шарлотку по неділях. За рецептом мами Олесі.
Соломія влаштувалась продавчинею у книгарню, щоб не бути тягарем. Прибирала, готувала, а у вільний час вчила математику.
Олесю, тобі гречку зварити чи борщ підігріти? питала Соломія, коли подруга поверталась додому пізно.
Вони жили майже як родина. Цілий рік безхмарного щастя.
Коли прийшли накази про зарахування, Соломія першим ділом поділилась цим з Олесею.
Я поступила. На бюджет. Я у списку третя зверху! гордо сказала вона.
Сльози полились самі собою. Олеся обняла її, як тоді, в дитинстві, коли Соломію вигнали на вулицю через розірваний светр. Тільки тепер це були сльози радості, а не розпачу.
Але ця радість мала й гіркуватий присмак. Соломія збиралась у гуртожиток, «щоб не відставати від колективу». Олеся відчувала, ніби вони розлучаються назавжди, але намагалась триматись.
Ми тепер рідше бачитимемось? зітхнувши, запитала Соломія.
Може, і рідше. Але це нічого не значить. Наша дружба не залежить від відстані.
Соломія кивнула. В її погляді була світла сумність і якась внутрішня рішучість. Вона хотіла почати життя з чистого аркуша.
Тоді Олесі навіть у голову не приходило, що це «з чистого аркуша» означає «без тебе».
…Минуло кілька років. Олеся стояла на зупинці після роботи, кутаючись у шарф. Автобуса не було вже пятнадцять хвилин. На екрані телефону зявилось нове повідомлення від Соломії.
Сьогодні не вийде. Ми з командою йдемо в бар, святкуємо здачу проекту. Іншим разом, добре?
Це був вже третій раз за місяць, коли Соломія переносила зустріч,
