Україна вийшла з Оттавської угоди, що забороняє створення, зберігання та використання протипіхотних мін. Цей крок зумовлений вимогами національної безпеки, особливо враховуючи активне застосування таких мін Росією, яка не є учасницею конвенції.
Чи має Україна протипіхотні міни зараз і яка їхня мінімальна кількість потрібна для захисту кордонів та лінії фронту — розкриває OBOZ.UA.
**Нерівноправна угода**
У 1997 році було підписано Оттавську конвенцію про заборону протипіхотних мін. Угоду прийняли 164 держави, які пообіцяли не використовувати, не створювати та не передавати ці боєприпаси, а також знищити наявні запаси. Однак Росія, США, Китай, Індія та Пакистан до неї не приєдналися.
«Конвенція з самого початку була упередженою. Країни, що масово виробляють протипіхотні міни (зброю, до речі, дуже негуманну), документ не підписали — навіщо, якщо вони їх виготовляють? Вони можуть їх продавати іншим державам, яким ці міни потрібні», — пояснює експерт із безпеки Асоціації саперів України, підполковник запасу Ігор Молодан.
На момент підписання угоди Україна володіла п’ятим за величиною арсеналом протипіхотних мін у світі — після Китаю, РФ, США та Пакистану. 6 мільйонів мін дісталися нам у спадок від СРСР.
Після ратифікації конвенції Верховною Радою у травні 2005 року почалося знищення запасів. До повномасштабного вторгнення залишалось близько 3 мільйонів мін, але після 24 лютого 2022 року цей процес зупинився.
**1500 мін на квадратний кілометр**
Вихід України з конвенції — не перший приклад серед європейських країн, що межу**»Україна трималася довше за інших, але тепер змушена діяти заради власної безпеки», — додає експерт.**
