**Попередження**
Життя в мене якось не склалося. Хоча з якого боку не подивись. Ну, окрім однієї речі доньки. Проблеми, звісно, є, але не страшні, вирішувані. А от усе інше…
Ти з жиру бєшся, постійно казала мені бабуся, тобто моя мама. Ось глянь, Оленка зі своїм чоловіком дереться, як кішка з собакою, мене твій тато колотив не раз і не два, а я в цій сукні вже третій рік ходжу…
Мені одразу ставало і соромно, і боляче. У кожному її слові чулося натяк, що я їй нову сукню купити не можу. А на що? Дмитро гроші останнім часом дає, як мінімум, неохоче, а я економила на всьому і все одно не вистачало. Мама ніби випадково це говорила, але надто вже часто.
Ось, у Марянки сусідки донька і нові тапочки принесла, і халат купила, гарний, зітхала мама.
Мам, зараз немає грошей, Оленка в університеті вчиться, хочеться, щоб дівчина виглядала гідно, виправдовувалася я.
Та я й не прошу, знизувала плечима мама й ішла. То чайник поставити, то щось з холодильника дістати. Вона уникала розмови, я це бачила. Їй було неприємно мати таку невдаху-доньку.
А ти озирнись навколо! Свекруха тебе, між іншим, не їсть, завжди на свята гроші дарує, продовжувала мама.
Так, не їсть. Вона мене жере цілими шматками. Чоловік після її візитів тиждень зі мною не розмовляє, дивиться, як на равлика в салаті з таким же огидним виразом. А все через свекруху. Вона вміє налаштувати. Бувають такі люди: вони хвалять так, що краще б просто послали матом чесно було б, а не ця лицемірна игра: «Звісно, у Настуньки справ повно, коли вже тобі сорочку і штани як слід випрасувати?» Або: «Ти ж у мене такий красень, такий молодець! Одружився на простій дівчині і носом не крутиш! Добре хоча б, що Оленка в тебе пішла. Ох, лишенько, якби вона на Настю була схожа!» І головою так похитає, ніби співчуває. Крапля по краплі і ось вже чоловік виправляє корону на чолі й дивиться на тебе, як багатій на жебрака.
Ось у Тетянки кобелина чоловік з кожною спідницею крутиться, продовжувала мама свій «психологічний сеанс».
Та Дмитро теж зраджує, не втрималася я. Весь його офіс про це знає, він навіть не дуже ховається!
А ти терпи! Подумаєш, разок наліво завернув нагуляється та й повернеться.
Вже довго «повертається», плакала я, згадуючи і помаду на комірі, і чужі волосини, акуратно намотані на гудзики піджака, і незнайомі парфуми. Дмитро навіть не намагався приховувати сміявся: «Хочеш терпи, не хочеш ділимо квартиру, і вперед, у нове життя! Кому ти там така сіра і нікчемна потрібна?»
Чому я це терпіла? Приниження, тижні повної мовчанки, коли він просто дивився на мене з огидою, навіть «дякую» не казав. Я була для нього безоплатною прислугою. Я казала йому, що моїх заробітків не вистачає, що доньці потрібні і телефон, і компютер, що всі діти в університеті добре виглядають. Він лише посміхався і радив знайти кращу роботу: «Я плачу за квартиру і маю машину цього достатньо».
Одного разу я не витримала:
Свою Тетянку ти утримуєш! Добрі люди розповіли про твої подарунки! Їй діаманти, а нам з донькою…
Не встигла договорити він давав мені ляпаса. Не дуже боляче, але сам факт, що він підняв на мене руку… Ніби опинилася в страшному фільмі, де ось-ось зявиться добрий лицар і врятує мене. Або підуть титри, і все скінчиться. Дмитро стояв переді мною, стиснувши губи, очі холодні, бездушні.
Подруги жалілися на чоловіків, казали, що інколи бють. Я не розуміла, як можна вдарити жінку, чоловіка, дитину, собаку чи кішку. Боротися, коли тобі загрожує небезпека так. Але вдарити лише за те, що я посміла щось сказати?
Так, я кричала. А що мені залишалося? Він холодно і розважливо доводив мене до скандалу, щоб потім виглядати чистасом. «Це не я це вона істеричка».
Я жила з цим лише через одну річ: я все ще любила його і не хотіла відпускати. Все ще сподівалася. Але з кожним роком ця надія ставала примарнішою. І я все-таки дозріла до розлучення.
Ось тут і почалося! Свекруха вперше стала на мій бік. Сказала: «Або я, або ніхто». Я їй не повірила, а ось Дмитра щось проняло звик маму слухатися. Прийшов, навіть хризантеми мої улюблені приніс, сказав, що помилявся і кохає лише мене. Кохає! Слово ледве вичавив. Ми обидва знали, що це неправда, але я вирішила себе обдурити.
Я зробила зачіску, манікюр, позичила в мами грошей і купила нову білизну. Виконала всі дурні поради з жіночих журналів на «відмінно». Але вони не спрацювали, бо коли тебе не люблять байдуже, які на тобі труси і який колір лаку.
Зате ти заміжня, казала мені самотня
