Ти їй не мати, а я бабуся! різко сказала Ганна Михайлівна, заходячи до кухні й бачачи, як Соломія годує трирічну Даринку вівсяною кашею.
Ложка завмерла в руці у молодої жінки. Даринка підвела на бабусю здивовані оченята й перестала жувати.
Що ви маєте на увазі? тихо запитала Соломія, намагаючись не підвищувати голосу при дитині.
А те й маю, що дівчинка повинна їсти нормальну їжу, а не цю розмязню, свекруха підійшла до столу й критично оглянула тарілку. Котлетку б зробила, картопельки. Росте ж людина.
Ганно Михайлівно, Даринка ще маленька. Лікар казав, що каші дуже корисні у її віці.
Який лікар? Той молодий педіатр із поліклініки? схвилювалася свекруха. Та що він розуміє! Я своїх трьох дітей виростила, і всі здорові. А ти першу дитину народила й уже все знаєш краще за мене.
Соломія відчула, як щоки почали палати. Даринка уважно дивилася то на матір, то на бабусю, відчуваючи напругу в повітрі.
Мамо Соломіє, я не хочу каші, раптом сказала маля, відсуваючи тарілку.
Бачиш? тріумфуюче промовила Ганна Михайлівна. Сама дівчинка каже. Давай-но я їй справжнього сніданку приготую.
Не чекаючи відповіді, свекруха відкрила холодильник і почала діставати продукти. Соломія сиділа з ложкою в руці й не знала, що робити. Сваритися при дитині не хотілося, але й постійно поступатися теж набридало.
Ганно Михайлівно, може, таки кашу доїмо? Я зранку готувала, додала яблучко…
А яблуко навіщо в кашу? перебила свекруха, дістаючи сковороду. Фрукти окремо їдять. Ти ж молода, а такі дурниці робиш.
Даринка зісковзнула зі стільчика й підбігла до бабусі.
Бабу Ганно, а що ти готуватимеш?
Млинці, сонечко моє. З сиром. Памятаєш, як ми минулого разу робили?
Памятаю! зраділа дівчинка. Мамо, а можна я буду бабі Ганні допомагати?
Соломія кивнула, прибираючи недоїдену кашу до холодильника. Кожний візит свекрухи перетворювався на випробування. Ганна Михайлівна немов не помічала, що в її сина є дружина, яка сама може дбати про свою дитину.
А де мій Олесько? запитала свекруха, збиваючи тісто. Невже на роботу поїхав, не попрощавшись із матірю?
Олесь рано вранці поїхав. У нього важлива відрядження, ви ж знаєте.
Знаю, знаю. Працює мій син, як заклятий. А все для чого? Щоб родину забезпечити, дружину й донечку. А дехто цього не цінує.
Соломія мовчала. Сперечатися було марно. Ганна Михайлівна завжди знаходила спосіб перетворити будь-яку ситуацію на привід для докорів.
Бабу Ганно, а можна я сама млинчик переверну? запитала Даринка, стоячи на стільчику біля плити.
Звісно, внучко. Тільки обережно, гаряче.
Соломія хотіла втрутитися дитині рано стояти біля гарячої плити, але свекруха її випередила:
Не хвилюйся, я спостерігаю. Дівчинка повинна вчитися готувати. А то виросте така сама невміха.
Невміха. Це слово болісно кольнуло. Соломія готувала непогано, але Ганні Михайлівні завжди було за що покритикувати. То борщ пересолений, то мясо жорсткувате, то салат не так нарізаний.
Мамо Соломіє, дивися, який гарний млинчик вийшов! гордо показала Даринка свою роботу.
Молодець, доню, усміхнулася Соломія.
А тепер ще й сметанкою польємо та варенням, додала бабуся. Справжній сніданок буде, не то що ця каша.
Даринка з апетитом їла млинці, вимазавши щічки сметаною. Соломія дивилася на доньку й не знала, радіти чи засмучуватися. З одного боку, дитина їла із задоволенням. З іншого знову виходило, що бабуся права, а мати не вміє готувати те, що подобається доньці.
Ганно Михайлівно, може, таки не варто так багато солодкого зранку? обережно зауважила Соломія.
А що такого? Дитина росте, їй енергія потрібна. Чи ти хочеш, щоб внучка була худа й бліда?
Ні, звісно. Просто я читала, що зайве цукру…
Ой, начиталася! махнула рукою свекруха. В інтернеті всяку дурницю пишуть. Я своїх дітей ростила по-справжньому, а не за книжками. І всі виросли здоровими й розумними.
Соломія відчула знайому важкість у грудях. Кожного разу те саме. Будь-яке її рішення піддавалося критиці, будь-яка турбота про дитину видавалася неправильною.
Після сніданку Даринка побігла грати у свою кімнату. Ганна Михайлівна взялася мити посуд, хоча Соломія пропонувала зробити це сама.
Сідай, відпочивай, сказала свекруха. Я сама швидко. Призвичаїлася до господарства, не то що сучасна молодь.
Ганно Михайлівно, я не розумію, чому ви вважаєте, що я погано піклуюся про Даринку?
Свекруха обернулася від раковини.
А я хіба так кажу? Просто бачу, що досвіду тобі не ви
