Ти що, жартуєш?! Навіть квитанцію за світло заплатити не можеш! не витримала мати. Доросла дівка! Народити вже розуму вистачило, а за себе відповідати ні?
Маряна мовчки стояла посеред кухні, втупившись у зібравшийся на нозі шкарпеток. Вона згорбилася, ніби намагаючись здаватися меншою, непомітнішою.
Мамо, ну вибач пробурмотіла вона. Я вчора пізно прийшла, зовсім забула.
А я, мабуть, прийшла рано?
Лідія окинула поглядом стіл і плиту. Хтось зварив кашу й не вимив каструлю. На стільниці лежала брудна дошка для нарізання. Стіл усі в крихтах. Весь цей хаос завжди прибирала Лідія. Маряна казала, що їй «це не заважає».
Ми ж домовлялися, продовжила Лідія. Ти обіцяла взяти на себе хоча б комуналку. Казала, що знайшла підробіток. І де? Я збираю твою доньку до школи, я купую їй одяг, я годую нас усіх Я. Скрізь я. А ти? Розважаєшся!
Маряна провинувато звела плечима й спробувала щось сказати, але Лідія вже не слухала. Вона ходила кухнею, грюкаючи шафками, хоча нічого конкретного не шукала. Просто треба було кудись подіти злість.
Маряні, її доньці, нещодавно виповнилося тридцять чотири. Вже далеко не дівчина, але в її погляді й рухах читалася надія, що хтось підставить міцне плече. Зараз вона вчепилася в мамине, і Лідію це не влаштовувало.
Десь у вітальні возилася онука, дзвенячи іграшками. З того моменту, як дорослі почали сваритися, гуркіт став голоснішим. Дівчинка ніби намагалася перекрити їхні голоси шумом.
Іринка все чує, тихо сказала Маряна. Вона хвилюється. Не кричи, будь ласка.
А ти не змушуй! гаркнула Лідія, але одразу ж зійшла на тихий голос. Так, бери квитанції та йди розбирайся. Сьогодні. Не потім. Сама, без мене.
Маряна кивнула й пішла з виглядом провинившоїся школярки. Вона, здавалося, зовсім не змінилася з роками.
Лідія залишилася одна. Вона сіла на стілець і нарешті дозволила собі згорбитися під вагою чужих обовязків.
Олег, тепер уже колишній чоловік Маряни, буквально вдерся в її життя. Він швидко завоював її симпатію. Як інакше він був чарівним, писав вірші, грав на гітарі, любив вино й роздуми про сенс.
Вони швидко одружилися, а потім Маряна так само швидко завагітніла. Олег спочатку обіцяв бути поруч, але потім став все частіше зникати: то йому потрібна трохи свободи, то зустріч з друзями, то час для себе. Часто повертався з запахом алкоголю.
Лідія одразу зрозуміла, що пару не складеться, але хто її слухав? Маряна навіть обурилася. Вона сподівалася, що вони притираться. Але через два роки Олег надісів останнє повідомлення мовляв, так буде б
