Ти сама його вибрала досить скаржитися! Ти ж сама обирала чоловіка!
Ой, мамо, як же я втомилася від байдужості Кирила! До весілля він був іншим. Щоранку він підїжджав на кухню і сам готував сніданок. Коли я хворіла, він миттєво біг у аптеку, не зважаючи ні на час, ні на погоду. А тепер? Йому, здається, байдуже. Якщо я тут, то й добре, а коли я відчуваю недуг, йому, ніби справи нема. Звісно, і до весілля у нього були свої недоліки, та я вважала, що зможу їх виправити. На жаль, старі проблеми не зникли, а нових ще й прибавилось!
І що ти скаржишся? Ти ж бачила, як він змінювався, бачила, яким був. Якщо мовчала, то, значить, тебе все влаштовувало. Тепер не треба нудити. відмахнулась Віра від нескінченних скарг доньки.
А куди ти дивилась, коли за батька виходила? парувала Оленка, не збираючись поступитися мамі останнім словом.
Якщо сама такого вибрала, то і сама винна.
Віра одразу пошкодувала про сказане і майже прикусила собі язик, бо лише що вимовила ті слова, які давно чула від матері. Усвідомлення спішно прийшло: вона причина всіх своїх бідів! Якби мати тоді сказала інше, можливо, життя склалося б інакше. Але шкодувати про минуле вже нема сенсу, а допомогти дочці вона ще могла.
Віра одружилася за великою любовю, хоча стосунки з нареченим тривали лише кілька місяців. Костянтин був милим і добрим, на кожне побачення приносив квіти, іноді доводилося «збирати» їх на підвіконні міської клумби. Віра знала про це і не засмучувалась. Така романтика вразила її, і вона, не думаючи, погодилась на шлюб.
Після весілля Костя виявився не таким вже й милим, уважним і турботливим. Через місяць спільного життя Віра помітила, що чоловік справжній неряха. Шкарпетки, розкидані по всьому дому, були лише верхівкою безладного айсберга. Чоловік не мив посуд, залишав речі всюди, куди тільки можна. Їв неакуратно, залишаючи крихти, плями, етикетки і залишки їжі на столі. Принести брудну тарілку до умивальника йому було важко, так само й шкарпетки до корзини.
Перші місяці Віра терпеливо прибирала, сподіваючись, що Костянтин помітить натяки і сам стане акуратнішим. Чуда не сталося. Навпаки, бачачи, що дружина швидко перетворює безлад на чистоту, чоловік створював ще більший бардак. Почав залишати чайові пакетики на столах, наче навмисно розбризкував бруд на дзеркало у ванній, не закручував кришку зубної пасти. Віра, чиє терпіння не було безмежним, готова була вибухнути. Щоб не доводити сварки, вона почала скаржитися на нього матері. Проблеми це не вирішувало, а лише дозволяло «випустити пару» і не втративати чоловіка.
Я більше не можу з ним жити! Я вже втомилася! Це не дорослий чоловік, а якийсь дрібний шкодник. Він, ніби назло, розкидає свої інструменти по всьому дому. Сидить у вітальні з паяльником, спалює меблі в усіх кімнатах, то спалить, то клеєм залиє. А коли я ввесь день прибираю, а ввечері він приходить з роботи, їсть і лягає спати! Ось звідки мені підняти настрій?
Мати слухала мовчки, лише зрідка піддакувала, щоб донька трохи полегшила душу. Через пів року постійного нудиття жінка вже не витримала:
Віро, досить вже цих скарг! Сил більше немає тебе слухати. Ти ж бачила, за кого виходила? Тоді не ной! Якщо чоловік тебе не влаштовує, розлучайся. Ніхто тебе не тримає, це вже не минуле століття. Кожен сам вирішує, як жити далі.
Дякую, мамо! Не очікувала, що ти скажеш так. Тобто я тобі набридла? Дякую за «підтримку». Я думала, йду до людини, якій не байдуже моє щастя, а виявилось, що втомалась і моя мати. Ну, ладно, більше не прийду, відпочивай! зібралася йти дівчина.
Чого ти так розгнівалася? Що я тобі не так сказала? Ти вже пів року щодня скаржишся. Святого б вбесило, а мені звідки брати терпіння? Хватить себе жалкувати, ідеальних сімей не існує. Але живуть вони, і не скаржаться.
Тоді і я не буду скаржитися. Тобі не буду, бо я тобі в тягость. Знайду того, хто на мене не наплює.
Віра глибоко образилася на маму і майже рік майже не спілкувалася з нею. Оскільки потреба виговоритися не зникла, вона вирішила, що тепер довіреними її таємниць стануть сестра. Не мати, звісно, а все ж родич. Але сестра виявилась надто короткочасною.
Верко, досить. Твій щоденний нудиття вже зламає мені голову. Ти сама ще не втомилася? Чи твій чоловік настільки жахливий? Якщо так, навіщо ти його терпиш? Кинь його і живи щасливо сама! вигукнула сестра.
Легко тобі говорити. У тебе освіта, престижна робота, багатий ухаж
