ТИ ПРИЙДИ
По дорозі до церкви стало погано. У Ярини підкашувалися ноги, темніло в очах. Треба було підніматися вузькою стежкою в Карпати, а сил не залишалося.
Ярина зійшла зі стежки, втомлено присіла, потім прилягла прямо на траву. Подруга Олiя під голову підлоги свій рюкзак.
Мимо проходили люди, з цікавістю дивилися на лежачу Ярину і спокійно піднімалися до старовинної церкви в Галичині.
Хтось запропонував таблетку. Ярина приоткрила рот, смиренно поклала її під язик, не запитуючи назви. Їй було все одно.
Здавалося, трохи полегшало.
Але піднятись на гору вже не хотілося.
Ярина і Олiя спустилися до карпатської річки. Вздовж неї повернулися в готель «Софія».
Ярина, не переодягнувшись, прилягла на свою ліжко.
Бувало сумно і незрозуміло. «Чому Господь не допустив мене в святу церкву? Перешкодно вийшов шлях. Сказав: «Стой, Яринко, нехай безгрішні йдуть до мене, а ти, грішниця, лягай посеред дороги і розмірковуй над своїм життям»
Ярино, давай чайку попємо, а? Олiя з хвилюванням поглянула на пригніченої подругу.
Дякую, Олiйко, не хочу зараз. Пізніше. Ярина закрила очі і зітхнула.
«Ось візьми хоча б Олiю. Ох, грішна Чоловіки, змінювані коханці. Дітей немає, і не шкодує про це. Чесно кажучи, спроби нема де робити. Але все ж вирушила до церкви. Боїться пекла, мабуть Усі хочуть рай знайти. Щоб усе життя спалити, а на схилі років встигнути спокутувати. Краще в останній день життя
А ж то не встигаєш, не встигаєш
Шкода подруги. Добра вона, ласкава, завжди підтримає. Ніхто не в змозі стримати її вибухову натуру. Егоїстична, з гонором. Хоч щось не так ідеш на всі чотири Незамінних немає.
Але інколи її подушка мокра від сліз. Сорок чотири роки капає, а до берега не прибилась. Все то по хвилях колишеться, барахтається
А хочеться кохання! Небесного, палкого, що спалює до тла.
Мене вічно упрекає. Дескать, один чоловік, двоє дітей, невгамовні родичі, цілодобова кухня нудота смертна!
«Оглянись, Яринко, навколо тебе чоловіки крутяться. Спробуй смак кохання. Ти ж завжди повернешся до свого Ігорка. Він тебе прийме в будьякому вигляді. А от познайдеш пристрасть, вогонь.
Хватить в своєму сімейному болото киснути! Розвеселися, подруго! Не пошкодуєш.»
Ох, не хочу я цих пристрастей! По правді кажучи, вже не хочу.
Був у мене Жека. Любила його до безумства.
Доля зєднала нас з цим чоловіком. Два роки «романувала» з ним. Чоловік підозрював, та мовчав.
Я, грішним ділом, думала залишити Ігоря.
Любовник захопив голову, не було сил, бажання відмовлятих. Зустрічі з ним до тремтіння, до трепету, до серцевих спазмів. Не описати
А ось вийшла з нього. Люблячи
Повернулася в сімю. Іноді думаю, навіщо? Бо з Жекою було маленьке, та нескінченне щастя.
Ігор
Давно пройшли до нього почуття. Але були ж! Ще які! Дихання перехоплювало
Залишилась жалоба і все. Сам винен. Пропив ти мою любов, рідний чоловіче. Не ображай
Короче, заплуталась я тоді. Проте Олiї не сказала ні слова про коханця. Вона досі вважає мене святою. Ой, так
А в церкву не пустив Господь
Метить шельму
Важко було забути Жеку. У нас з ним родинні душі, половинкою слова розуміли один одного, поглядом
Мабуть, не зможу його з памяті стерти. Надто дикі, буремні, жадібні були події
Таке раз у житті трапляється.
Хочеш повторити, Ярино? ХОЧУ! Ех, ти розмірковувала 45річна жінка
Олiє, наливай чай, оживилася Ярина, обійняла подругу.
А в голові чітко прозвучало: «Розберись у собі, дитинко. Оми душу. Я люблю тебе. Люби себе. І приходь».
