Українська сюрприз для шахраїв за старою жінкою
Шахраї раділи, коли їм відчинила двері крихітна дівчисько-староста років за девяносто. Та раптом із-за неї виринув величезний пес на імя Гром
Ганна Шевченко була жінкою хоч і похилого віку, але сучасною. У свої девяносто вона спілкувалася з онуками через відеодзвінки й оплачувала рахунки онлайн. «Навіщо витрачати час на черги?» казала вона.
Ганна поховала чоловіка дванадцять років тому. Її життя скрашав лише пес такий самий старий, Гром. Незвичне імя дав йому покійний чоловік. Щодня сусіди бачили, як Ганна, спираючись на палицю, повільно йшла на прогулянку, тримаючи Грома на повідку. Хоча він ніколи нікого не кусав, його велетенський вигляд у молодості лякав усіх.
Ганна знала, що самотні літні люди часто стають жертвами шахраїв. Спочатку їй розповідали про це онуки, потім дільничний, а згодом вона сама читала новини. Нещодавно подруга дзвонила їй у сльозах обманники виманили у неї всі заощадження.
Тому, коли почула дзвінок у двері, Ганна насторожилася. На порозі стояли двоє хлопець і дівчина років по двадцять. Вони стверджували, що працюють у соціальній службі.
Я нікого не кликала, різко відповіла Ганна.
Ми самі прийшли, усміхнувся хлопець. Скажіть, ви купували щось у аптеці минулого місяця?
Ще б пак! У мій вік я в аптеці частіше, ніж у магазині. Девяносто років це вам не жарти! Ганна готова була годинами розповідати про свої ліки.
Але молодих це не цікавило.
Вам належить компенсація від держави! Нова програма. Впустіть нас, покажіть чеки, ми все перевіримо, запропонувала дівчина.
Ганна усміхнулася про себе. Вона знала цю схему: один відволікає, другий шукає гроші.
Так і сталося. Вони зайшли у вітальню, і дівчина попросила Ганну принести води.
Звісно, доню! А ти, хлопче, посиди із Громом, промовила Ганна.
Тут зявився Гром. Старий, але грізний, він уважно дивився на незнайомця.
Ганна пішла з дівчиною на кухню. Гром підійшов до хлопця й не відводив погляду.
«Спробуй пошукати і відкушу тобі голову», ніби казав його погляд. Хлопець не посмів рухнутись.
Не треба й казати, що через хвилину «соціальні працівники» поспіхом згадали про «термінову справу» й вискочили з хати.
А як же компенсація? гукнула їм услід Ганна.
Ми ми передзвонимо! ледве вимовила дівчина, вибігаючи.
Ганна суворо стежила за ними очима, зачинила двері, потроху погладила Грома й подзвонила в поліцію.
**Мораль:** Хитрість добра річ, але мудрість і вірний друг завжди переможуть обман.
