Як Трамп, Путін і Сі можуть поділити світ — шокуючі подробиці від Newsweek.
Видання Newsweek створило імовірну карту світу, яка показує, як лідери Росії, США і Китаю можуть розділити планету на сфери впливу.
Гренландія і Канада, згідно з цією картою, залежатимуть від Штатів, а Росія підпорядкує собі всі європейські країни та Туреччину.
«Врегулювання російсько-української війни нагадує Ялтинську конференцію 1945 року між лідерами США, Британії та СРСР, що передувала поділу Європи»,- цитує видання слова заступниці директора Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) Весели Чернєвої.
«У Ялті великі держави розв’язували питання майбутнього Східної Європи. Ось як це виглядає зараз щодо України… Рішення про майбутнє України без України — це також рішення про майбутнє Європи без Європи», — сказала вона Newsweek.
На думку Вольфа, світ у розумінні нинішнього президента США є таким, де великі держави розділяють сфери впливу, у які вони не втручаються.

«Ми, імовірно, побачимо, як наддержави — Китай і США — ділять світ між собою. Але поки що не зовсім зрозуміло, що буде з Росією, чи стане вона самостійним гравцем, чи ще більше залежатиме від Китаю», — сказав він.
Вплив Росії у Східній Європі
За словами Чернєвої, позиція адміністрації Трампа свідчить про те, що Східну Європу можуть кинути напризволяще, — і це непокоїть з огляду на вплив Росії на внутрішню політику таких країн, як Чехія, Словаччина, Болгарія, Румунія і Польща.
На її думку, Росія намагається підірвати демократію у Східній Європі та «працює над тим, щоб підштовхнути суспільства до нового консенсусу, який зараз, в епоху Трампа, здається дуже зручним».
«Привид Путіна останніми місяцями кружляє над протестами та виборами в кількох країнах Східної Європи», — вказує видання.

Прозахідні політики звинувачують Москву у втручанні в референдум ЄС і президентські вибори в Молдові, а в Румунії зняли з президентських виборів проросійського ультраправого кандидата Каліна Джорджеску.
Крім того, РФ має великий вплив в Угорщині, Сербії, Грузії та низці інших європейських держав, про що свідчать останні події.
Китай і Середня Азія
На думку видання, зоною суперництва між Росією і Китаєм може стати Центральна Азія.
Монголія, зокрема, покладається на Росію щодо палива та електроенергії, а на Китай — у питаннях інвестицій у гірничодобувну промисловість.
Професор Вольф нагадує, що перша закордонна поїздка китайського лідера Сі Цзіньпіна після пандемії COVID відбулася до Казахстану, чий лідер Касим-Жомарт Токаєв виступив проти нападу Путіна на Україну.
«В Астані завжди переживали, що вона може стати наступним об’єктом експансії Росії», — каже Вольф, оскільки в країні мешкає значна кількість росіян.
Китай, Трамп і Західна півкуля
У північній частині Західної півкулі буде, імовірно, «панувати» Трамп, розмірковує видання.
Він хоче приєднати до США Гренландію і взяти під контроль Панамський канал і навіть перейменував Мексиканську затоку, щоб втілити свою філософію «Америка понад усе».
Вольф вважає, що Трамп зробив ставку на Західну півкулю, але може зазнати протидії з боку Китаю в Латинській Америці.
«Це, імовірно, спонукає Трампа ще більше зосередитись на Західній півкулі та позбутися безглуздих, на його думку, зобов’язань, які він має в інших країнах», — аналізує він.
Водночас якщо Москва не зможе домовитися із США щодо війни в Україні, її залежність від Китаю зростатиме, зазначає експерт.

Однак після того, як Трамп активізував торговельну війну з Китаєм, Сі може зблизитися в економіці з Європою, і це може потенційно послабити Путіна.
«Китаю доведеться оцінювати свої зв’язки з РФ порівняно з відносинами з ЄС», — вважає Вольф.
Також не зрозуміло, чи досягнуть США і КНР згоди щодо Тайваню. На думку Вольфа, Китай ще не готовий захопити Тайвань силою, оскільки в Південнокитайському морі є інші «гарячі точки», де США потенційно доведеться втручатися у протистояння з Китаєм, — наприклад Філіппіни.
«Можуть бути неофіційні домовленості, коли китайці тиснуть, а США не відповідають, — каже Вольф. — Тоді стає зрозуміло, що є непряме визнання того, що насправді Південнокитайське море — це територія Китаю, з якою він може «гратися».