Свекруха думала, що після розлучення я буду утримувати її зі страху, але вона і гадки не мала, що в мене зовсім інші плани.
Марія дивилася на літню жінку з валізою на порозі своєї квартири й не вірила власним очам. Ганна Іванівна, її колишня свекруха, стояла з таким виглядом, ніби прийшла до давньої подруги на чай.
Марічко, серденько, затягнула вона медовим голосом, мені ж нікуди більше йти. Вітя привів свою як її Наталю до себе. А я молодятам заважати не хочу, розумієш? Вони там кохаються, а мені в мої роки що робити? Пустиш на часинок?
Марія мовчки відступила, пропускаючи свекруху. Що вона могла сказати? Випхнути шестидесятирічну жінку на мороз? Так, розлучення було болючим. Так, Віктор виявився тим ще фруктом, який після десяти років шлюбу раптом «знайшов себе» в обіймах двадцятипятирічної колеги. Але до чого тут його мати?
Ганно Іванівно, тихо промовила Марія, зачиняючи двері, я не розумію. У вас є своя оселя. Чому ви маєте жити тут?
Ох, Марічко, зітхнула свекруха, розміщуючись на дивані й розшнуровуючи капці, ти ж знаєш, яка в мене хатина. Зарізна. А тут простір, свіже повітря. Вітя сказав, що ти все одно сама у двушці. Чого тобі коштує прихистити стару?
Марія стиснула кулаки. Звісно, Віктор так сказав. Зручно влаштувався нову коханку до себе заселив, а матір скинув колишній дружині. І нікого не цікавить, що вона відчуває.
Це тимчасово, повторила Ганна Іванівна, уже знімаючи шаль. Поки не влаштуюсь якось.
Перший тиждень Марія намагалася ввійти в становище. Готувала сніданки на двох, купувала ліки, які «терміново знадобилися», мовчки прибирала за нею. Ганна Іванівна була не найохайнішою квартиранткою постійно залишала брудний посуд у мийці, розкидала речі по кімнатах, голосно дивилася серіали до пізньої ночі.
Марієчко, серденько, звернулася вона одного ранку, у мене така мізерна пенсія. Не могла б ти підкинути трохи грошей на продукти? І на таблетки від тиску. Зовсім немає грошика.
Марія мовчки дістала гаманець і дала пятсот гривень. Потім ще триста на «нові вітамінки для серця». Потім двісті на «солодощі до чаю».
Ганно Іванівно, обережно сказала Марія через місяць, коли чергова прохання про гроші змусила її зазирнути у майже порожній гаманець, може, варто жити по засобам? Я теж не мільйонерка.
Свекруха різко обернулася, і в її очах блиснув знайомий вогонь. Марія знала цей погляд передвісник грандіозного скандалу.
Що ти сказала? голос Ганни Іванівни піднявся на октаву. Жити по засобам? Як ти смієш! Я тебе в родину прийняла як рідну! Десять років ставилася до тебе як до доньки! А тепер ти мені суєш у нос гривні?
Я не сую, просто
Та що ти розумієш у житті, бездітна! закричала свекруха, розмаху
