Олеля повільно підняла чашку кави, відчуваючи, як напруга стискає плечі. З кухонної стіни долинали знайомі голоси – її чоловік Сергій щось пояснює мамі, а вона, як завжди, перебиває його з зауваженнями.
— Сергію, треба контролювати сімейний бюджет! — різко пролунав голос Олени Петрівни. — Чоловік — головний у родині, він заробляє гроші, отже вирішує, куди їх витрачати.
Олеля стиснула чашку. Три роки шлюбу, і кожна неділя повторює ту ж саму сцену. Олена Петрівна, ніби вирішила перетворити сімейні вечері на сеанси психологічного тиску.
— Мам, ми з Сергієм усе узгоджуємо, — тихо відповів Сергій.
— Узгоджуємо? — здригнулася свекруха. — Тоді чому твоя дружина купує дорогі косметичні засоби, коли їх можна знайти за півціни? Чому замовляє продукти з доставки, замість ходити на базар і економити?
Олеля поставила чашку на стіл. Усередині зростав ураган. Дорога косметика — крем вартістю двісті гривень, який вона купила два місяці тому. Доставка продуктів заощаджує їй три години на тиждень між роботою та домашніми справами.
— Олено Петрівно, — спокійно сказала вона, — я працюю з дев’ятої до сьомої вечора. Замовлення продуктів економить мені час, а час у мене дуже обмежений.
Свекруха повернулася до неї з виразом, який Олеля знала вдосталь – змішання зверхності та ледве прихованого роздратування.
— Олю, дорогенька, — промовила Олена Петрівна, ніби розмовляючи з непослухом, — жінка має вміти планувати свій час і гроші. Ти ж розумієш, що Сергій заробляє для родини, отже він має знати, куди йдуть гроші, правда?
— Мам, — почав Сергій, та Олеля перебила його.
— Я також заробляю для родини, — її голос став твердішим. — І заробляю досить добре.
— Звичайно, звичайно, — відмахнулася Олена Петрівна. — Але головний дохід – це зарплата Сергія. А твоя робота… це лише підробіток.
У грудях у Олелі стискало. Підробіток. Її посада фінансового аналітика у великій компанії, з доходом у півтора рази вищим за зарплату Сергія, була зведена до «підробітку».
— Думаю, ти не зовсім розумієш, скільки я заробляю, — сказала вона, сідаючи напроти свекрухи.
— Олечко, — усміхнулася Олена Петрівна, посмішка якої не доходила до очей, — не важливо, скільки ти заробляєш. Важливо, щоб чоловік контролював сімейний бюджет. Це фундамент стабільних стосунків.
Сергій сидів, опустивши очі. Олеля знала цю позу – він завжди сподівається, що конфлікт розв’яжеться, якщо мовчати.
— Що саме ти пропонуєш? — запитала Олеля.
— Пропоную прозорість, — нахилилася Олена Петрівна. — Сергій повинен знати, скільки ти витрачаєш і на що. А ще краще — контролювати ці витрати. Сімейний бюджет не терпить хаосу.
— Мам, — нарешті заговорив Сергій, — ми живемо спокійно, не сперечаємося про гроші…
— Ви не сперечаєтеся, бо не знаєте, що відбувається з грошима! — розхвилювалась свекруха. — А що, якщо Оля щось приховує? Що, якщо вона витрачає на те, про що ти не знаєш?
У Олелі запалився вогонь. Кожна неділя – нова розпитка. Кожна покупка ставала скандальним пунктом. Новий піджак — «чому марнувати гроші на дурниці». Книги — «краще купи щось корисне для дому». Подарунок подрузі на день народження – «витрата без потреби».
— Олено Петрівно, — піднялася вона, руки почали тремтіти від гніву, — я не буду звітувати тобі про кожну копійку, яку витрачаю.
— Переді мною? — піднялася свекруха. — Я не вимагаю звіту, я вимагаю, щоб ти була чесною перед своїм чоловіком!
— Я чесна перед чоловіком!
— Тоді навіщо ти проти того, щоб він контролював витрати?
— Тому що я доросла і можу сама вирішувати, куди йдуть мої гроші!
Олена Петрівна звузила очі. У їхньому погляді з’явилась холодна, майже злобна іскра.
— Гроші, які ти заробила? Олю, ти забуваєш, що живеш у квартирі, яку ваш син придбав. Ти їсиш продукти, які він купує. Ти користуєшся машиною, яку він оплачує. Можливо, настав час подивитися правді в очі?
Олеля відчула, як під ногами розкривається підлога. Вони разом вклали рівні частки у внесок за квартиру, продукти купували з спільного бюджету, а машину виплачували разом.
— Олено Петрівно, ви спотворюєте факти, — спробувала вона не підвищуючи голос.
— Які факти? — підкреслила свекруха. — Той факт, що мій син підтримує родину? Що він відповідальний чоловік, який не дозволяє дружині розтратитися?
— Мам, досить, — втрутився Сергій. — Ми не голодуємо, живемо нормально…
— Сергію, ти надто м’який! — різко крикнула Олена Петрівна. — Ти дозволяєш дружині топтати тебе! Що буде, коли у нас будуть діти? Хто тоді контрол
