Свекруха вигнала мене на вулицю, крикнувши: «Ти – нікчемна жалюгідниця!» — і навіть не підозрювала, що вже через тиждень цей будинок стане МОЇМ.

**Щоденник Аліни**

Свекруха випхнула мене за двері зі словами: «Ти жалюгідне покидько». Вона й уявити не могла, що вже через тиждень я стану господаркою цього будинку, де вона живе.

— Забирайся.

Слово вдарило, ніби холодна вода обличчя. Я підвела погляд на свекруху, Надію Олександрівну. Вона стояла на порозі кухні, її обличчя застигло, наче камінь.

— Що? — перепитала я, хоч чула кожне слово.

— Збирай свої речі й геть з мого дому. Зараз же.

Вона говорила так, ніби виносила вирок. Ніби я злодійка, а не дружина її сина, яка тимчасово живе тут, поки чоловік у відрядженні. А все через те, що я поставила чашку не в ту шафку.

— Надіє Олександрівно, давайте без скандалів… Олег повернеться скоро, і ми одразу переїдемо. Навіщо це?

— Скандал? — вона викривила губи, і ця посмішка була гостріша за лезо. — Це ти називаєш скандалом? Мала б бачити справжні! Тобі ще далеко.

Вона зробила крок уперед, в очах — злісне, принизливе полум’я.

— Думала, хитро влаштувалась? Мій син, звісно, сліпий, що обрав тебе. Але я бачу. Бачу твої дешеві сукні, твої підлесливі усмішки. Гадаєш, я не розумію, чому ти тут?

Я мовчала, відчуваючи, як у грудях стискається лід. Будь-яке слово лише розпалило б її ще більше.

— Ти жалюгідне покидько — ось хто ти. І залишишся таким. А тепер — геть. Щоб і духу твого не було.

Останнє вона викинула мені в обличчя.

Я не сперечалась. Не пояснювала. Просто розвернулась і пішла до кімнати.

Валіза була майже готова — ми з Олегом і так збиралися до переїзду. Залишилося докинути дрібниці.

Рухи були механічними. Зубна щітка. Зарядка. Ноутбук. За спиною я відчувала її палючий погляд. Вона не йшла, стояла, стежила, щоб я нічого «зайвого» не взяла.

Коли я пройшла повз неї до виходу, вона кинула:

— І синові не скаржся. Сам побачить, з ким зв’язався. Може, хоч очі розплющить.

Двері грюкнули так, що в вухах дзвеніло.

Я зупинилась на холодній вечірній вулиці. У кишені задзвенів телефон. Не дивлячись, я дістала його. Повідомлення від нотаріуса, до якого звернулась тиждень тому.

«Аліно, добрий вечір. Спадок від вашого дядька підтверджено. Кошт

Оцените статью
Оперативно про головне
Добавить комментарий