«Сльози в день народження: про зраду та прощання»

**Як я розплакалася на свій день народження і вигнала з дому двох зрадників**

Ох, сину, послухай мою історію… Багато зим пройшло, а ця — одна з найважчих, але й найсвободніших у моєму житті.

Уяви: день народження, а я, вже не та молода, як колись, сиджу у своїй кімнаті в гарній сукні, що мені подарував чоловік. Той самий, з яким пройшла стільки років. Увійшов із келихами шампанського, усміхається: «Ну що, імениннице, готова сяяти?» Я відповіла усмішкою, і здавалося — життя прекрасне.

Все було ідеально: гості, музика, сміх, моя найкраща подруга Оксана, що була з нами, немов рідна сестра. Вона знала про мене більше, ніж я сама собі визнавала. А чоловік — носив на руках, шепотів солодкі слова, і я вірила, що щастя справжнє.

Аж раптом він подарував мені маленьку коробочку. Відкриваю — а там… ті самі сережки, що бачила в Оксани кілька тижнів тому. Під оксамитом — записка її почерком, на рожевому папері. Тому самому, що вона ховала у столі, наче скарб.

Мене пройняв холод. Моя найкраща подруга і мій чоловік — разом. За моєю спиною. Зрада. Тримала ці сережки, що мали бути символом любові, а стали знаком брехні.

Не стрималася. Вигнала їх обох — разом, назавжди. Вони пішли, а я стояла, наче закам’яніла, без сліз, лише з пусткою в грудях. Мій дім, мій світ, розсипався.

Потім продала наш будинок у Києві, залишила лише те, що кохала, і відкрила квіткову крамницю. Серед троянд і соняшників знайшла себе. Життя без брехні.

Розлучення далося важко, а Оксана й Дмитро одружились незабаром. Дізналася випадково і не відчула нічого — ні болю, ні гніву. Мабуть, це був мій захист.

Колись вона прийшла — просила пробачення. Я лише посміхнулася: «Все в минулому.» У її очах побачила не каяття, а заздрість до мого спокою.

Зараз живу в маленькому будиночку під Львовом, але душею — вільна. Тоді мені було сорок три, і я вперше отримала справжній подарунок — себе. А згодом зустріла чоловіка, що допомагаю виховувати його доньку.

Ось таке буває, сину. Життя йде, а ми завжди можемо почати знову. Головне — сміливо відпускати те, що більше не робить тебе щасливим.

Оцените статью
Оперативно про головне
Добавить комментарий