Отака історія, слухай.
Сильна й незалежна
Олеся, навчаючись у університеті, наслухалася всяких коучів та самопроголошених психологів у інтернеті, які твердили, що жінка має бути сильною та самостійною, щоб нічого не потребувати від чоловіків. І ось вона такою й стала.
Зустріла вона Олега, якому сподобалася її «сила й незалежність». На першому ж побаченні він запропонував ділити всі витрати навпіл. Ох, як же Олеся пишалася ось вона, справжня самостійна жінка!
Незабаром вони зняли квартиру разом. За оренду платили порівну, на їжу кидали гроші в спільну скриньку. А якщо хтось приносив щось смачненьке, інший мав доплатити. Бувало й так: купить Олег торт, а в Олесі грошей не вистачає або їсть у борг, або взагалі не чіпає. Якщо ж сама Олеся купувала цей клятий торт, Олег наполягав, щоб віддала йому половину, хоч вона й заперечувала, що просто хоче пригостити. У нього завжди були гроші, на відміну від неї.
Любив Олег повчати Олесю: «Навіщо їхати автобусом дві зупинки, якщо можна пройтися пішки? Навіщо брати дорогу ковбасу, коли є дешевша, а смак той самий?»
Якщо їхали кудись на машині, Олеся обовязково платила половину за бензин. Рахувалося все скільки разів прала білизну, скільки води витрачала під час душу, навіть скільки світла спалювала.
Коли Олеся захворіла, їй довелося взяти лікарняний, купувати ліки та окремі продукти для дієти. Всі гроші в неї закінчилися, і вона змушена була позичити в Олега на їжу та оренду наступного місяця.
Ось тоді вона й зрозуміла: це не вона «сильна й незалежна» це він скнара.
Стосунки зовсім розвалилися, і Олеся почала шукати нову квартиру. Під час пошуків вона познайомилася з ріелтором Ярославом. Він знайшов їй гарне житло за добру ціну, а потім почав за нею доглядати. Оплатив переїзд і навіть не взяв з неї грошей.
На першому побаченні Олеся спробувала заплатити за себе в кафе, а Ярослав тільки крутнув пальцем біля скроні. Назвав її божевільною, коли вона намагалася віддати йому за бензин, коли він підвіз її додому.
Спочатку Олеся почувалася ніяково адже вона ж не має залежати від чоловіка! Тому влаштувала для Ярослава святкову вечерю на знак переїзду. Він прийшов з квітами, і перша думка Олесі: «Скільки ж віддати за ці квіти?» Але потім вона себе спинила.
З того дня розпочався їхній роман. З Ярославом Олеся зрозуміла, що не треба рахувати копійки до зарплати чи боятися, що не вистачить на оренду. Що хворіти можна скільки завгодно, не турбуючись про те, що не на що купити їжу.
Олеся вийшла заміж за Ярослава. Тепер вона слабка й залежна але це так чудово!
