— Оленко, ну розкажи, як там твій наречений з інтернету? Вже зустрічалися?
— Так, кілька разів гуляли в парку, нічого, цікавий.
— А що, він тебе навіть у ресторан не запросив?
— Він одразу сказав, що любить прогулянки на свіжому повітрі.
— Ну, квіти хоча б подарував?
— Ні. Каже, квіти — це мещанство і дурна витрата грошей.
— Мабуть, ще не впевнений у ваших стосунках, не хоче витрачатися. Ну добре, тримай мене в курсі, подруго…
Оленка вже два місяці спілкувалася з Володимиром. Приємний зовні, цікавий співрозмовник, старший за неї на п’ять років. Був одружений, розлучений, дітей не мав. Так само, як і вона. Вона теж була заміжньою, розлучилася, дітей не було.
З Володимиром познайомилася випадково в інтернеті — він відповів на її коментар у спільноті, і понеслося. Слово за слово, знайшлися спільні інтереси. Чому б і ні? Жили, правда, у різних містах, але в наш час це не перешкода.
Машини у Володимира не було. Вважав її зайвою витратою — купити, обслуговувати, заправляти. Він чудово обходився громадським транспортом. А Оленка, навпаки, не уявляла життя без авто.
Трохи попереписувавшись, вона запропонувала подзвонити, послухати голоси. Володимир запитав, який у неї мобільний оператор. Виявилося, що не той, що в нього.
— Знаєш, у мене тариф поминутний, буде дорого, якщо дзвонити на інші номери. Давай через інтернет, це безкоштовно.
Голос у нього був приємним. Обговорили погоду, роботу. Оленка почала розповідати про свою улюблену кішку Мілку.
— Оленко, а скільки ж тобі коштує утримання кішки? Ці корми ж такі дорогі.
— Я не купую дешевизну, беру якісний корм. Дорого, звісно, але що поробиш. Зате Мілка виглядає добре й здорова. Вона для мене — як рідня.
— Ну, не порівнюй, це ж просто кішка. Ніколи не розумів такої любові до тварин, ще й гроші на них витрачати.
Оленці стало неприємно. Але що ж, усі люди різні…
Через тиждень Володимир написав, що може приїхати. Знайомий їде до її міста, і він зможе підвезти його безкоштовно. Ночувати залишиться у цього знайомого. Оленка погодилася.
Зустрілися в парку, погуляли, наговорилися. Наступного дня знову прогулянка, і він поїхав. Начебто непоганий, але щось у ньому її непокоїло.
Через місяць він запросив її до себе. Їхати своєю машиною Оленка не хотіла — поїхала електричкою. Володимир зустрів її на вокзалі. Без квітів. Ну що ж, не любить він їх, мабуть. Вона сказала, що хоче перекусити.
— Підемо у супермаркет, там сьогодні акція, купимо що треба. Прийдемо до мене й приготуємо. У кафе такі ціни — жах.
У магазині він брав тільки товари зі знижкою: йогурти, фарш, трохи м’які помідори…
— Дивись, які гарні ціни! Термін закінчується, тому й знижки. Я завжди так купую — чекаю, поки здешевшає. Дуже вигідно.
— О, шампанське зі знижкою! Треба взяти, вечір влаштуємо романтичний… Ти любиш цукерки? Дивись, які дешеві, візьмемо. А ти що взяла? Ця ковбаса ж дуже дорога, навіщо? У мене в холодильнику є Краківська — не гірша!
Взагалі, знаєш, я дуже вигідний варіант. Не п’ю, не палю, зайвого не витрачаю, всі гроші в сім’ю. Єдине моє захоплення — інтернет, люблю там посидіти. Ну, і ти ж теж не розкоші шануєш.
Оленка мовчала. Їй стало якось моторошно їхати до нього…
— Зараз чекатимемо маршрутку. Їхати близько півгодини.
— Може, викличемо таксі? Зараз пік, у маршрутці буде тісно.
— Ти що?! Знаєш, скільки коштує таксі? Викидати гроші на таке?
— Нічого, я заплачу.
Квартира Володимира вразила чистотою. Меблі були старі, навіть застарілі. Сервант із кришталем, а на полицях — фотографії Володі з дитинства. Він усе життя прожив тут із матір’ю, яка півроку тому померла.
— Ось ванна, кухня, спальня. Дивись, багато води не витрачай, коли в душ підеш — зараз такі тарифи! Моя колишня любила повну ванну набирати — постійно сварилися. Мама аж за серце хапалася, коли рахунок приходив.
Пішли на кухню, покажу, де що лежить. Пожар котлет, зробиш салат. Я ж удачно продукти купив — майже вдвічі дешевше. Ну, заходься, я поки трохи відпочину, можу дрімнути. Розбудиш, як буде готово. Хочеш — візьми йогурт, перекуси поки.
Він пішов у кімнату. Оленка тихо взяла свої речі і вийшла. Куплену ковбасу залишила в холодильнику — нехай тішиться.
Повернувшись додому, вона пішла в душ. Ляла воду, скільки хотіла. Її охопив сміх, коли згадала про Володю. Отак доля звела! Скільки ж відтінків відкривається при особистій зустрічі. В інтернеті цього не побачиш — яка людина насправді.
Вона надіслала йому повідомлення: *»Я — дуже неекономна, навряд щ
