Родичі чоловіка знущалися з мене через мою бідність, але вони не підозрювали, що я онука мільярдера і просто проводжу над ними експеримент.
«Олежку, глянь, у чому вона з’явилася», голос свекрухи, Ганни Миколаївни, був отруйно-солодким, наче мед із цикутою. «Це ж сукня з ринку, я такі ще минулого року бачила. Напевне, гривень триста, не більше.»
Я мовчки поправила комір свого простого зеленого плаття. Воно справді було недорогим. Як і все в моєму гардеробі. Це була одна з умов угоди з моїм дідом.
Мій чоловік, Олег, ніяково закашлявся, відводячи погляд.
«Мамо, годі. Нормальна сукня.»
«Нормальна?» скрикнула його сестра Марічка, підливаючи масла у вогонь. «Олежу, у твоєї дружини смак як у… Та що там казати який смак може бути у дівчини з села?»
Вона оглянула мене зверхнім поглядом, зупинившись на моїх тонких запястках. У її очах читалося зловтішне задоволення.
«Хоч би сережку яку дорогоцінну наділа. Ой, точно адже у тебе ж нічого немає.»
Я спокійно подивилася на неї. Всередині я робила нотатки: «Обєкт номер два, Марічка. Рівень агресії високий. Мотивація заздрість.»
Це було схоже на спостереження за звірами у зоопарку передбачувано та нудно.
Ганна Миколаївна зітхнула і сіла поруч, поклавши на моє плече свою товсту руку. Від неї пахло лако
