Давним-давним вечером, перебираючи речі у шафі, Соломія натрапила на дивну знахідку. Серед акуратно складених светрів чоловіка вона знайшла невеликий пакунок, загорнутий у щільний папір. Розгорнувши його, вона побачила коробочку дорогих парфумів — витончених, з ніжним ароматом, явно не з дешевих. Соломія замислено покрутила коробочку в руках, намагаючись згадати, яку нагоду міг би бути такий подарунок. Її день народження минув місяць тому, до річниці весілля ще далеко, а свекруха ніколи не любила парфуми. Мати Соломії? Ні, Дмитро ніколи б не наважився вибрати для неї такий подарунок, знаючи, як важко вгадати її смаки.
«Чи не інша жінка?» — мигнула думка, але серце чомусь не стиснулося від тривоги. Занадто вже неймовірним здавалося, що Дмитро, завжди такий передбачуваний, міг би піти на зраду. «Має бути логічне пояснення», — вирішила Соломія, обравши не поспішати з висновками і спокійно все зʼясувати.
Увечері Дмитро повернувся додому, як завжди, вчасно. Він ніколи не затримувався без попередження, і це було однією з тих дрібниць, які Соломія в ньому цінувала. Вона мовчки простягнула йому пакунок, пильно слідкуючи за його реакцією. Дмитро розгорнув папір, побачив парфуми й, широко розплющивши очі, скрикнув:
— Де ти це знайшла?!
— У твоїй шафі, серед светрів. Схоже, хтось їх там сховав.
— Та я їх шукав, як скажений! Думав, загубив! Довелося купувати інший подарунок! — Дмитро виглядав щиро здивованим.
— І для кого ж вони були? — запитала Соломія, намагаючись говорити рівно.
— Для нашої начальниці, Оксани Петрівни. Памʼятаєш, я розповідав, як ми з хлопцями збиралися на подарунок до її ювілею? — Дмитро усміхнувся, явно задоволений, що загадка розвʼязалася. — У парфумерній крамниці консультантки сказали, що це її улюблений аромат. Ми з хлопцями вибрали його, але того вечора я трохи перебрав на корпоративі, додому притяг коробку, а потім… ну, мабуть, засунув у шафу й…забув, а тепер нарешті знайшов і зможу повернути гроші хлопцям.
