Я випадково підслухала розмову між моєю свекрухою та чоловіком і не могла повірити власним вухам. Все, за що я боролася в шлюбі, виявилось брехнею. Я довіряла йому до глибини душі, а він і його мати вчинили таке підступне зраджування.
Все вирішено. Вони ще відчу́ть смак провини!
Тільки місяць тому я не могла уявити, що моє життя зміниться так різко. Я сиділа у своїй затишній квартирі в Києві, яку придбала після багатьох років важкої роботи, листала журнал. З кухні доносився аромат свіжозавареної кави. Максим був у чергi на виконання службових обов’язків і повернеться лише через тиждень.
Я схопила у шафі улюблену чашку, а її там не було. Я точно пам’ятала, що поставила її саме туди. Можливо, я залишила її в посудомийній? Ні, і там її не було.
— Що це таке? — запитала я себе.
Почала ретельно обшукати кухню. Це вже не перша зникла річ. Спочатку пропали мої улюблені сапфірові сережки — подарунок батьків на двадцять п’яту весілля. Потім — шовковий шарф, привезений зі спекотного сонця Італії. І зараз — чашка.
Я взяла телефон і подзвонила чоловікові.
— Люба, ти не бачила мою білу чашку з золотим ободком?
— Лерочка, ти знову щось втратила? — відповів він усміхнено. — Можливо, ти кудись її сховала і забула. Ти така розпорошена.
— Я не розпорошена! — заперечила я. — І ще, останнім часом багато чого зникає.
— До речі, я думав про ту інвестиційну пропозицію. Пам’ятаєш, мій друг відкриває мережу кав’ярень і шукає інвесторів? Якщо закласти квартиру в заставу…
— Максе, ми вже обговорювали це, — перебила я. — Я не хочу ризикувати нашою квартирою.
— Лера, це чудова можливість! Скільки ще я можу пропадати на службових завданнях? Інвестуємо, отримаємо пасивний дохід, будемо живи, як королі!
Максим говорив про це вже третій місяць. Ідея виглядала спокусливо – кредит під заставу квартири, інвестиції в перспективний бізнес. Але щось мене стримувало.
— Давай поки відкладемо, добре? Через три дні я їду на відпочинок до Одеського узбережжя. Після повернення — обговоримо.
— Їдеш сама?
— Хто ще? Ти повернешся лише наступного тижня.
Ми трохи поговорили і попрощалися.
Я глянула у порожнє місце в шафі, куди мала стояти чашка, і вирушила до спальні. Вийняла з сумки коробку. Ці зникнення не могли бути випадковими, тому я купила кілька маленьких камер перед відпочинком. Можливо, я параноїк, але хочу знати, куди зникає мій майно.
Я згадала, як познайомилась з Максимом. Це був справжній казковий випадок у кав’ярні «Кавовий Двір»: його чарівна посмішка, компліменти, уважність, стабільна робота. Через три місяці він зробив пропозицію, а я, як закохана дівчина, погодилась. Мати була здивована поспішністю, та я була впевнена у виборі.
Після встановлення камер у різних куточках квартири я перевірила трансляцію на телефоні. Все працювало бездоганно – хороше охоплення, чітке зображення. Тепер я могла вирушити у відпустку з чистою совістю.
Того вечора я не могла заснути. На думку приходила наша перша розмова про фінанси, коли Максим запропонував продати мій старий автомобіль.
— Навіщо тобі ця «крихітка»? — сказав він. — Давай купимо нову, сучасну.
Я погодилася, хоча авто було в ідеальному стані. Хотіла лише задовольнити чоловіка.
Ранок приніс погане передчуття. Я списала це на передвідпусковий стрес і почала пакувати валізу. Переді мною – море, сонце і два тижні повного відпочинку. Я не підозрювала, що ця подорож змінить усе моє життя.
Перед від’їздом ще раз перевірила камери і їхнє підключення до сервера. Все працювало. Я могла спостерігати, що відбувається в квартирі навіть з тисяч кілометрів.
На пляжі я розклалася на шезлонзі, насолоджуючись теплим бризом і шумом прибою. Діти сміялися, грали в пісок, лунає музика з пляжних кафе, чайки кличуть.
Я відкрила додаток для перегляду записів.
Перший запис – порожня квартира. Але у вівторок я побачила, як відчинилася вхідна двері, і в квартиру зайшла Валентина Петрівна.
Нічого дивного – свекруха має запасний ключ. Далі я спостерігала…
— Максим? — я ледве не впала з телефону.
Він мав бути на службі. Я ввімкнула звук.
— Сину, коли ти вже переконаєш дружину щодо кредиту? — Валентина Петрівна, схрестивши ноги, запитала, сидячи в кріслі.
— Працюю над цим, мамо. Вона майже погодилася.
— Майже? — засміялася вона. — Ти так швидко вчинив з попередньою дружиною.
Я затамувала подих. Попередня дружина?
— Мамо, це інша справа. У мене є квартира, автомобіль. Все треба робити акуратно.
— Акуратно, звичайно! — прозвучала жіноча голосова нотка, і в кадрі з’явилася молода брюнетка. — Ти вже досить довго крутиться з нею, Максе. Ще не закохався?
Я спостерігала за незнайомкою, наче під чарами. Струнка, впевнена в собі.
— Аліна, не починай, — Максим скривив обличчя. — Я роблю, як домовились.
— Тату! — двоє дітей, приблизно п’ятирічні, влетіли в кімнату.
Максим підхопив їх, поцілував. Я не могла повірити своїм очам. Чоловік зраджував мене весь цей час.
— Максе, нам потрібні гроші, — продовжувала Аліна. — Діти скоро підуть до школи, а ти вічно тягнеш це з «простою» дружиною.
— Т
