Хвалько кинув мене заради багатої міської спадкоємиці — адже я ж із села!
Мене звати Окса Ковальчук, і живу я в Млинові, де Волинські простори розкинулися між полями та лісами. Нещодавно я випадково стрінула в крамниці свою університетську подругу, Мар’яну. Вона виглядала схвильованою, майже розгубленою, і наполігла, щоб ми поговорили довше. Поки я чекала на неї в кав’ярні, куди ми домовилися зайти, згадала: ми ж роки не бачилися! Все, що я про неї чула, — це плітки: вона розійшлася з коханим Дмитром з якоїсь таємничої причини та повернулася в рідне село. Я й гадки не мала, що він, зникнувши на час, знову обернувся в місті. Роздумуючи, що могло її так засмутити, я дочекалася її приходу.
Почнули ми зі спогадів про студентські роки — безтурботні, повні сміху та мрій. А потім Мар’яна розкрила душу, розповівши, що сталося після нашої останньої зустрічі. Вона була безмежно щаслива з Дмитром — їхнє кохання здавалося вічним. Вони будували плани: весілля, діти, дім, життя аж до старості. Мар’яна бачила в ньому свого лицаря, людину, з якою готова була йти крізь вогонь і воду. Та одного ясного дня все розсипалося. Замість пропозиції руки й серця Дмитро холодно заявив, що їхні стосунки безперспективні. Для нього Мар’яна, дівчина з маленького села під Млиновом, із звичайної бідної родини, була тягарем. У неї не було ні зв’язків, ні грошей — нічого, що могло б дати йому «висоти». Йому потрібна була інша — амбітна, з міської еліти, зі статками й впливом, щоб він міг злетіти.
Її серце розривалося від приниження. Сльози душили, але вона зібрала рештки гордості, побажала йому щастя — гіркого, як полин — і поїхала додому, в село. Там заліковувала рани, влаштувалася на скромну роботу й намагалася забути. Незабаром доля звела її з Тарасом. Він не сяяв дипломами, але його доброта, розум і відданість розтопили лід у її душі. Тарас одружився з нею, і незабаром вони виїхали з села, геть від її батьків. Разом вони боролися з труднощами, тримаючися одне за одного. Тарас зрозумів, що в маленькому містечку майбутнього нема, і запропонував ризикнути. Вони продали землю, яку Мар’яні залишив дід, і купили будинок у Києві.
Тарас, майстер на всі руки, швидко знайшов місце в автосервісі. Мар’яна влаштувалася бухгалтеркою — її освіта ста
