Класники сміялися з мене на зустрічі, гадаючи, що я досі ніхто Але вранці вони побачили мене на обкладинці бізнес-журналу.
«Соколова? Маряна Соколова?! Невже ти таки прийшла?» Ігор Валентинович розтягнув губи в посмішці, а очі лишилися холодними. «Хлопці, гляньте, хто зявився!»
Маряна зупинилася біля дверей ресторану. Пятнадцять років минуло, а його голос досі звучав так само зверхньо, як і за студентських часів. Вона глибоко вдихнула й рішуче переступила поріг.
«Привіт, Ігору. Всім привіт,» її голос звучав спокійно, хоча серце билося так, ніби намагалося вистрибнути з грудей.
Зал ресторану був мяко освітлений теплим світлом. Майже вся їхня група зібралася за довгим столом близько пятнадцяти людей. Обличчя були знайомі, але далекі, як старі фотографії, трохи вицвілі від часу.
«Маряночко!» Анна Світлова єдина подруга з тих часів кинулася до неї. «Я так рада, що ти прийшла!»
«Не могла пропустити таку подію,» посміхнулася Маряна, відчуваючи, як напруга трохи спадає.
«Іди, сідай з нами,» Анна потягнула її до столу. «Ми якраз згадували, як здавали іспити у Петровича.»
Маряна сіла, відчуваючи на собі цікаві погляди. Поряд з Ігорем сиділа Ольга Бережна колись красуня курсу, тепер доглянута жінка з ідеальним волоссям і трохи втомленим виразом очей.
«Маряно, ти зовсім не змінилася,» промовила Ольга з ввічливою доброзичливістю. «Все така ж стримана.»
«Ти теже чудово виглядаєш, Олю.»
«Чим зараз займаєшся?» запитав Сергій Вовк, наливаючи вино. «Все ще намагаєшся змінити світ?»
Вона впізнала цей тон колись частину студентських жартів про її екологічний бізнес-план.
«Майже,» відповіла Маряна, приймаючи келих. «У мене невелика компанія.»
«Гадаю,» Ігор нахилився вперед, «це щось повязане з твоїми «зеленими» ідеями? Памятаєте, як вона тоді розказувала про біорозкладні пакети?» Він засміявся, і кілька людей підхопили.
«Так, саме цим ми й займаємося,» спокійно відповіла вона.
«Ну що, рятувати планету вигідно?» Ігор не відступав.
«Буває по-різному,» злегка усміхнулася Маряна.
«Ну, не всім же бути успішними,» він знизав плечима. «Я очолюю відділ у ТехноПрогресі, Діма власну справу розкрутив»
«Памятаєте, як Маряна завалила захист диплома?» раптом встряла Світлана Кримова, колишня подруга Ольги. «Вона ж там у розрахунках заплуталася!»
«Не зовсім так,» мяко заперечила Маряна. «У мене була четвірка.»
«Для відмінниці це провал,» підхопив Ігор. «Особливо після всіх твоїх промов про інновації.»
Над столом повисла незручна тиша. Маряна відчула, як їй стало гаряче так само, як у університеті.
«А я памятаю, як Маряна вирішила ту задачу з фінансового аналізу, з якою навіть викладач не впорався,» раптом промовив Микола Лебідь, який сидів в кінці столу.
Маряна здивовано подивилася на нього. Він завжди був тихим, і вона не очікала, що хто вВона посміхнулася, усвідомлюючи, що справжній успіх це коли тобі вже байдуже, що про тебе думають інші.
