НЕЗАБУТНЯ ПОДОРОЖ
Буває, готуєшся до відпочинку як до свята: компанія друзів, сонячна країна, обіцяння веселощів.
А на ділі одна неприємність за іншою.
І все ж саме такі пригоди потім і стають найяскравішими спогадами.
Оксана так стиснула зубами соломинку від коктейлю, що мало не перекусила її навпіл. «Треба було взяти щось міцніше і відразу подвійну порцію», з розпачем подумала вона, намагаючись не чути скарг подруги.
А почалося ж усе чудово! Подарунок собі та чоловікові на срібне весілля: екзотична країна, море, готелі, ресторани, прогулянки без поспіху. Оксана вже у думках підбирала сукні й складала валізи, коли чоловік, трохи розкутий у компанії, раптом запропонував друзям:
Приєднуйтесь! Учетверо веселіше, та й витрати на авто з гідом розділимо.
І все квитки куплено, назад шляху нема.
З чоловіком Марини, відомим мистецтвознавцем, було приємно спілкуватися. А ось сама Марина Жінка, яка виросла в номенклатурній сімї, звикла до ресторанного та курортного життя. Після еміграції вона швидко розлучилася, а її подальша біографія обросла легендами. Ніхто достеменно не знав, чим вона заробляє, але розповідала вона так, що аж дух забирав.
Оксана познайомилася з нею років десять тому. Марина взяла її під крило: водила по бутикам, запевняла, що життя справжньої європейки немислиме без бальзамічного оцту та копійської шинки («щодня до мене на балкон прилітають сойки, тільки нею їх і годуй»). Тягала Оксану до філармонії, у Відень на виставки, дзвонила щодня, «випадково» опиняючись поряд. Але чим довше Оксана її знала, тим більше помічала невідповідностей.
І ось тепер два тижні разом.
Я просила воду без газу та теплу, а принесли знову холодну і з бульбашками! Мені таку не можна! скаржилася Марина.
Оксана скреготала зубами і в думках попросила вибачення у свого стоматолога.
І вся подорож у такому дусі.
Фінальний готель з видом на море здавався раєм. Вранці вони жваво рушили до водоспадів. Дорога йшла через джунглі. Підвісні мости та важкі палиці на вході для стійкості.
Ой, як же я в білих лляних штанах?! Мені нічого не сказали! скрикнула Марина.
Оксана пішла першою, намагаючись не обертатися. Але краса озера біля підніжжя водоспаду все визнала: гори в хмарах, птахи, блакитні метели. Оксана, пірнувши у крижано-чисту воду, на мить відчула благость.
Тут неможливо купатися! Дно слизьке! гучно заявила Марина і миттєво вискочила. Зате через хвилину вже позувала у кубку, з якого безсоромно виваливалося все зайве, вимагаючи: «Зроби фото! Треба всім розіслати». Чоловік покірно клацав фотоапаратом.
Грязьові джерела? Марина навіть не роздяглася. Зоопарк? «Фу, тварини смердять».
А от ресторан окрема пісня. Замовлення перетворилося на багатоступеневий допит офіціантки: реберця без соусу? рибу на грилі, але не ту і не так? Оксана перекладала, втрачаючи терпіння.
Зіткнувшись з цим, Марина теж замовила мясо, а потім крих
