Мам, якщо Оля запитає, скажи, що я в тебе.
Навіщо? Щось трапилося?
Та нічого не трапилося. Просто… справи.
Ганна завмерла. Вона стиснула край скатертини, не розуміючи змісту прохання, але її серце вже стиснулося від поганого передчуття. Олег ніколи не користувався нею як прикриттям. Хіба що у школі, коли намагався прогулювати. І то безуспішно.
Які це такі справи, що Оля не повинна знати? насторожилася Ганна. Сину, ти просиш мене брехати, але не кажеш чому. Це негарно.
Олег нервово зітхнув. Він ненавидів нотації.
Мамо, годі. Я сам розберуся. Дякую.
Постривай, її брови зсунулися. У тебе часом не зявилася коханка?
Мам! Я вже дорослий чоловік. Не лізь у моє ліжко, відрізав він.
У Ганни перехопило дух. Він не сказав «ні», не пожартував, навіть не запропонував іншого пояснення.
Сину… голос її став твердим. Сказав «а», кажи і «бе».
Ой, ну гаразд. Нехай буде, є в мене дівчина. І що? Задоволена? Я ж сказав сам розберуся. Не втручайся, добре?
Ганна притиснула долоню до грудей. У очах потемніло.
То й розбирався б сам, різко промовила вона. Але ні, втягнув мене. Робиш мене співучастницею!
Мамо, яка співучасниця? У нас навіть дітей немає. Ніхто нікому нічого не винен. Я просто хочу розібратися у своїх почуттях, нервово пояснив син.
Як не винен? А обіцянки перед вівтарем хто давав? Ганна розплющила очі: у її молодості це щось значило.
Ой, ну ще б мені вінчання пригадала. Це традиція, всі так роблять. Це нічого не означає.
То навіщо ти дівчину під вінець тягнув, якщо для тебе це «нічого» і ти ще не розібрався у своїх почуттях?!
Ну формальність, прийнято так. Хотів приємне зробити. Годі, не розводи драми. Пізніше подзвоню.
Почулися гудки.
Ганна опустила телефон і застигла, дивлячись у стіну порожнім поглядом. Відчуття були такі, ніби зрадили їй самій. Чи навіть гірше. Вона не впізнавала свого сина. Той малеча, що колись малював їй картинки «для найдорожчої мамочки», тепер так просто ламав серце двом жінкам дружині й матері.
Перед очима виник образ Олі. Легка, життєрадісна, завжди з посмішкою. Вона часто привозила свекрусі щось смачненьке: то запіканку, то шматок торта. Допомагала з телефоном, а одного разу цілий день провела з Ганною, рятуючи її від шахраїв.
Оля подобалася свекрусі. Вона була сімейною дівчиною й завжди казала, що рідні найголовніше. Вона не називала Ганну мамою, не вела з нею щирі розмови, але між ними було щось справжнє.
Ще Ганна помітила, що після весілля син став частіше дзвонити. Питав, як справи, розповідав про роботу. Раніше такого не було. Раніше він брав трубку, лише коли щось було потрібно. Ця увага, напевно, була заслугою Олі вона любила зближувати людей.
А тепер син просить її брехати тій, що щиро намагалася будувати з ним сім’ю. Що ж робити?
На думку спала подруга Наталка. Три роки тому вона ридала на плечі в Ганни:
Галю, уяви… Я все ж таки сказала їй. Як інакше? Шкода ж дівчину, я б сама не хотіла жити у брехні. Думала, нехай краще від мене дізнається… А вона накинулася на мене! «Ти, каже, сина свого не відпускаєш, хочеш нас розлучити». А я ж хотіла як краще… Ой, якщо б ти чула…
Навіть коли невістка Наталки переконалася, що свекруха не бреше, нічого не змінилося. Дівчина сказала, що мати завжди залишиться на боці сина. Навіть не вибачилася. Син теж перестав спілкуватися, назвавши матір зрадницею.
Отак Наталка й залишилася сама. Зі своєю правдою, яка нікому не потрібна.
Ганна не хотіла опинитися на її місці, тому мовчала. Три місяці вона носила цю таємницю, як камінь у кишені: важко, але ніхто не бачить. Олег почав дзвонити лише останні тижні. До того уникав, мабуть, щоб не викликати розмову.
Вона намагалася поговорити. Сподівалася, що кине коханку. Але…
Мам, я ж сказав не лізь не в свою справу! лише відмахнувся він.
Це зовсім не схоже на каяття.
А Оля поводилася як завжди. Возила до лікарів, цікавилася здоров’ям, привозила продукти. У такі моменти Ганні здавалося, ніби їй у серце встромлюють шматок скла. Мовчати ставало все важче.
Одного разу Оля приїхала на чай і заговорила про майбутнє.
Ганно Іванівно, я ось подумала… Може, нам з Олегом варто завести дитину? Живемо разом не перший рік, усе вже налагодилося. Ви ж підтримаєте, допоможете? У вас досвіду більше…
Ганна ледь не випустила чашку. У груди раптом стало порожньо. Що буде з Олею та онуком, якщо Олег піде? Бачити її самотньою, з дитиною на руках… Ні, цього вона не витримає.
Вона рі
