До побачення! Оксана встала зі стільця й спрямувала до виходу. Потрібно було все добре обдумати.
Усього доброго. І не забувайте про вітаміни. Дата наступного прийому прийде вам у смс. сухо відповіла лікарка, не відриваючись від заповнення медичної карти.
Гаразд тихо сказала Оксана й поспішила вийти спочатку в коридор, а потім і на вулицю.
Жінці треба було якось укласти в голові інформацію, почуту від лікарки. Звісно, вона й сама здогадувалася про причини нездужання. Але ж поки не пройшла УЗД і не отримала результатів аналізів, якось не вірилося в реальність того, що відбувається.
…Оксані було сорок чотири. Вона виросла у багатодітній родині, була старшою донькою. Батьки часто просили Оксану доглядати за молодшими. Не можна сказати, що дитинство було нещасливим. Та все ж бувало й так: батьки працювали до пізньої ночі, а Оксана замість того, щоб піти з подружками на прогулянку, мусила сидіти вдома з молодшими. У братика Вовчика треба перевірити домашнє завдання, сестер-близнючок Марійку й Даринку вчасно забрати з дитсадка, нагодувати вечерею.
Ще в молодості Оксана вирішила: якщо заведу сімю, то народжу лише одну дитину й годі. Чоловік Андрій теж не мріяв про велику родину. Через рік після весілля в родині Оксани й Андрія народилася Софійка. На момент народження доньки Оксані вже було двадцять вісім, а чоловікові тридцять два. Оксана була впевнена, що Софійка залишиться їхньою єдиною дитиною. Жінка міркувала просто я в своїй молодості вже наглядалася за дітьми, тепер треба пожити й для себе.
Софійка виросла. У цьому році закінчувала десятий клас, і все вдавалося. Загалом донька була безпроблемною дитиною. Так, бувало, просила новий смартфон, навушники, одяг, косметику або щось дрібязкове. Але особливих клопотів батькам не створювала.
Життя Ковалів давно налагодилося, увійшло в спокійне русло. Голова родини Андрій працював начальником відділу в будівельній компанії. Сама Оксана була економісткою в одній із міських організацій. Софійка вчилася в школі, відвідувала секцію чирлідингу, іноді виїжджала на змагання. Якщо Андрій і Оксана йшли у гості чи відпочивали в санаторії, вони спокійно залишали Софійку одну. Одним словом, життя було звичним, спокійним і комфортним.
Оксана сиділа на лавочці в невеличкому сквері біля лікарні й думала про те, що сталося. Жінка була вагітна. Термін уже три тижні. Чоловік не знав. Донька, звісно, теж ні про що не здогадувалася. Оксана раптом яскраво уявила себе виснажену жінку з немовлям на руках. А на роботі що буде?! Колеги ж піднімуть на сміх. А подруга Іринка! Та вона пальцем біля скроні покрутить
Похмурі думки Оксани перервав дзвінок доньки.
Так, Софійко, слухаю
Мам, а ти де? Ти ж сьогодні відгул на роботі взяла. Я думала, що ти вдома. Прийшла а тут нікого. запитала Софійка.
Та я вирішила по магазинах пройтися. Ось у торговий центр поїхала, скоро буду вдома. Обід собі розігрій, Софійко. Оксана намагалася говорити максимально спокійно, але на душі було важко.
Зрозуміло. Про мене не забувай. Мені теж щось купи. весело попросила Софійка.
Ну звісно Оксана теж постаралася відповісти весело, але, як їй здалося, голос вийшов напруженим.
Оксана поклала трубку, зітхнула й оглянулася. Думки знову завертілися, мов вихор. Ще одна дитина це додаткові витрати. Скільки всього треба буде купити! І коляска з ліжечком, і одяг, і взагалі багато чого! Коли народилася Софійка, ціни були зовсім інші. Та й достатку на початку двохтисячних теж не було. Все якось здавалося простішим. А, можливо, так здавалося в молодості.
Оксана ще раз важко зітхнула. Начебто треба радіти дитині, але на душі було тривожно й неприємно. Занадто багато було тих самих «але», що вказували на те, що раптова вагітність на пятому десятку, майбутні пологи, осу
