15 листопада
Сьогодні знову не можу спокійно сісти за стіл і розписати думки. Усе навколо крутиться, мов у вітрі над Дніпром, і я відчуваю, ніби стоїть на порозі кухні, стискаючи пальцями дверний косяк, готова вибухнути. Я довго сподівалася, що це не той хлопець, не той голос і не та рука на плечі Олексія, проте реальність виявилася кривавою.
Орися — моя старша сестра, сиділа в машині Олексія і гучно сміялася, погладжуючи його по руці. Я зробила вигляд, ніби нічого не помітила, пройшла повз і поспішила до під’їзду, бо не хотіла робити сцену перед сусідами. А коли Олена повернулася додому…
— Ти в себе в порядку? — крикнула вона, коли я їй розповіла, як сильно мені подобається Олексій.
— Ой, Тетяно, не переживай, — відмахнулася Олена, піднявши брову. — Ти ж куди підкралась за його спиною! Я ділилася з тобою всім, думала, ти порадуєшся за мене…
— Слухай, він не твій власний, а просто зробив вибір. Таке буває. Співчуваю, звісно, але ж не варто лишати добро без відповіді?
Брови у мене піднялися так високо, що я майже задихнулася від обурення. І це мені каже саме сестра! Ми завжди були дружні, різниця в віці лише два роки, а тепер вона змушує мене «ділитися» чоловіком.
Мама завжди казала: «Ви маєте бути один для одного, бо чоловіки то приходять, то йдуть, а ви — назавжди». Чи справді так сталося, що Орися тепер вимагає від мене роздати його?
Насамперед варто згадати, як ми колись вирішили зняти одну квартиру в Києві. Оренда була важка, а вдвоє — веселіше і безпечніше. Я писала Оленці: «Орись, будь ласка, піджени мене до зупинки, зустрінь, на всяк випадок». Після кількох побачень я розповіла їй про нового «чудака» з сайту знайомств. Він цілком занурився у поцілунки, не звертаючи увагу на мої заперечення, і наполіг, що треба «налагодити контакт», аби зрозуміти, чи нам підходить одне одному.
— Я йому кажу, що мені неприємно, а він все одно нав’язується! — виговорила я. — Сказав, що не треба марнувати час, притягання чи є, чи ні. Я хотіла піти, а він йшов за мною. Я злякалася, бо міг бути ще більш неадекватним. Дякую, що підстрахувала.
Я часто ділилася з Оленкою історіями зі знайомств: безробітний хлопець, який попросив гроші на таксі, «наречений», що жив з мамою і одразу запросив до себе, чи чоловік, який одразу назвав мене меркантильною. Я не шукала «содержанок», а навпаки, коли чоловіки запитували, чим я працюю і скільки заробляю, я відповідала без образ. Хоча іноді це було незручно, я хотіла показати, що можу сама про себе подбати.
— Не знаю, що зі мною не так… Я просто хочу, щоб чоловік був добрим, не пив, вмів підтримати розмову і працював. Якщо ще й за інтересами збігаються — чудово, — розплакалася я після ще одного невдалого побачення.
— О-о, моя добра, таке ще знайдеш? Твої вимоги не з легких, — відповіла Олена.
Я вже майже втратила надію, коли з’явився він — Володимир. Він був інший: не наполягав на зустрічі «зараз і тут», писав тиждень до першого побачення, терпляче чекав, виявляв інтерес, але не порушував мій простір. Щодня надсилав повідомлення, запитував, як справи, і це переходило в довгі діалоги.
На першому побаченні я дізналася, що він жив окремо, працює інженером і любить собак. На третьому зізнався, що любить обговорювати усе «словами через рот». На п’ятому грали у карткову гру з питаннями, і йому випало: «Що для тебе зрада?»
— У мене був випадок… — задумався він. — Жінка надсилала свої фото іншим чоловікам. Вона казала, що це не фізична зрада, а я вважаю інакше. Тепер я все обговорюю на березі: зраду, шлюб, дітей.
— Мені теж так би не сподобалось, — погодилася я.
Після цього побачення я відчула, ніби виросли крила. У грудях пройшов легкий вітерок надії. Я поділилася радістю з сестрою.
— Здається, я нарешті знайшла того, — сказала я. — Він такий… саме як треба. Добрий, любить дітей, розуміючий, готовий йти на компроміси. Робота непогана, квартира своя, ніхто не підведе, якщо щось піде.
— Показуй фото, — попросила Орися.
Після цього Володимир став писати рідше. Одна зустріч пропустив, сказавши, що втомився, і все ж попередив заздалегідь. Він продовжував писати, запрошував в гості, а останній раз бачилися три дні тому. Я списувала це на його зайнятість, на те, що наші стосунки «засідали», і не любила, коли він з’являвся, а
