У них же немає родичів? Навіщо ти їх привела? Жалко Жалко, знаєш, кого Ми самі тут ледь втиснулися! Завтра подзвони в службу опіки, я ж казав! Нехай розбираються!
Іван злістю дивився на дружину. Вона щойно повернулася з похорону своєї подруги Олени. Не одна Поруч стояли діти. Трирічна Надя і тринадцятирічний Кирило штовхалися біля порогу, не знаючи, як реагувати на недружнього господаря.
Октябрина мяко підштовхнула дітей до кухні і, не підвищуючи голос, сказала:
Кирилочку, йди, наливай Наді сік і собі візьми. У холодильнику є.
Коли діти зникли за дверима, вона обернулася до чоловіка з обуренням:
Тобі не соромно? Олена була моєю найкращою подругою. Ти думаєш, я залишу її дітей у біді? Уяви, що вони переживають! Тобі тридцять вісім, а ти досі, хоч щось, дзвониш мамі! Уяви їхнє становище!
Добредобре, зрозумів, спокійно відповів Іван, але ти ж не збираєшся залишити їх у нашому будинку?
Збираю! Оформлю над ними опіку. У них нікого немає, зрозумій. Батько кудинебудь зник. На прощання його навіть не було. Олена давно залишилася без батьків. Є якась тітка, та вона відмовляється брати дітей вже не молода. А у нас дітей немає.
Октавко, я ж твій чоловік, не забувай. Ти не хочеш почути мою думку?
Іване, що з тобою? Ти ж добрий чоловік. Я тебе знаю. Інакше б я не привела дітей без запиту. Ти боїшся майбутніх витрат? Ми впораємося! До того ж діти вже не маленькі. Кирило продовжить навчання в школі, а Надю запишемо в садок. Нам майже не доведеться міняти спосіб життя!
Так, але моя мати! Октавко! Вона розгнівається, якщо дізнається! Вона постійно докорить, що у неї немає онуків!
Думаю, твоїй матері не треба лізти в наші справи. Ми ж з тобою й так планували усиновити дитину. Навіщо брати чужу? Кирило і Надя знають нас, а ми їх. Так буде легше всім.
Можливо, ти права, Октавко. Але ми хотіли усиновити лише одного малюка! Підкреслюю: одного! Добре, Надя вона ще маленька. А Кирило? Він підліток! З ним проблем не обійтись!
І я, і ти, і всі інші колись були підлітками. Усі проблеми вирішились. Ми виросли і стали адекватними людьми.
Гаразд, розберемося поступово. Нехай поки живуть
Октябрина яскраво поцілувала Івана в щоку і усміхнулася. Вона не сумнівалася в чоловікові. Він завжди був таким: сварився, докорував, бурчав, а потім приймав ситуацію і допомагав у всьому.
Іван піднявся на кухню готувати вечерю, вже плануючи завтрашній день. Треба було йти в службу опіки, збирати довідки з роботи й банку, складати папери
І ось розпочався нескінченний ланцюг клопотів і турбот. У кіносценах осиротілі діти одразу отримують родину, а в реальності треба мати безліч документів і підтверджень.
Кирило і Надю навіть хотіли тимчасово розмістити в дитячому будинку. Але Іван і Октябрина обєднали всі зусилля і відстояли право дітей залишитися з ними. З Кирилом і Надею проблем не було. Дівчинка, завдяки віку, легко відволікалась від сумних думок і знаходила розраду в нових іграшках і смаколиках.
Хлопцю було важче. Іван бачив, як він ледве стримує сльози. Одного разу він відтягнув його в бік, схопив за плече і, дивлячись у очі, сказав:
Кирило, я знаю, що тобі боляче. Мені майже сорок, і я не уявляю, що буде, якщо моя мати щось трапиться. Але заради Наді ти маєш бути сильним. Якщо хочеш плакати чи кричати, скажи мені. Ми підемо, куди ніхто не побачить. Таку біль не треба тримати в собі. Але Наді її не показуй, інакше вона злякається. Прошу, говори мені.
Кирило почав ставитися до Івана з повагою. Октябрина бачила, як вони часто виходили разом, а потім поверталися, мов найкращі друзі.
Сімя пройшла низку перевірок від різних інстанцій. Щоб довести, що вони можуть забезпечити дітей, подружжя навіть взяло кредит. Вони відремонтували одну кімнату, купили дитячі меблі, іграшки, новий одяг.
Потрібна була сума, щоб розмістити Надю в садочку біля будинку. Коли Кирило зізнався Івану, що скучив за друзями зі спортивної секції, подружжя оплатило й його заняття.
Нарешті всі випробування були подолані. Дітей офіційно взяли під опіку. Іван знайшов другу роботу, щоб розплатитися з боргами.
Октябрина також змогла піднятися на підробіток. Вона викладала фізику в школі, а ввечері проводила індивідуальні заняття за плату. Фінансові труднощі минули.
Минув рік. Ді
