Тепер нам без тебе легше, сказав син, коли Олена Петрівна прийшла помиритися.
Вона стояла на порозі його квартири з букетом чорнобривців у руках і відчувала, як ноги стають ватними. В очах Максима не було ні радості, ні здивування. Лише втома й якась байдужість.
Максю, тихо промовила вона, можна увійти?
Син мовчазно відступив убік. Олена Петрівна увійшла в передпокій, оглянулася. Все змінилося з її останнього візиту. Стіни перефарбовані у світло-сірий, нова меблі, навіть запах інший свіжий, без її звичних парфумів і крему для рук.
Гарно у вас стало, спробувала вона завести розмову.
Наталя постаралася, коротко відповів Максим.
З кухні донеслися звуки посуду. Невістка готувала вечерю, як завжди у цей час. Олена Петрівна памятала її розпорядок краще, ніж власний.
А де Олесь? запитала вона, маючи на увазі пятирічного онука.
Вже спить. Пізно прийшла.
Докір у голосі ледве проступав, але Олена Петрівна його відчула. Так, вона справді прийшла пізно. Цілий день ходила навколо їхнього будинку, збираючись із духом. Три рази підходила до підїзду й поверталася назад.
Максиме, нам треба поговорити, сказала вона.
Син провів її у вітальню й сів навпроти, схрестивши руки на колінах. Поза закрита, насторожена.
Кажи.
Олена Петрівна поклала букет на столик і глибоко зітхнула.
Я прийшла вибачитися. За все, що було між нами. Знаю, що поводилася неправильно.
Мамо, Максим похитав головою, ми вже стільки разів про це говорили.
Ні, не говорили. Ми кричали, звинувачували один одного, хлопали дверима. А говорити не вміли.
З кухні вийшла Наталя. Висока, струнка, з короткою стрижкою й втомленим обличчям. Побачивши свекруху, вона зупинилася мов укопана.
Добрий вечір, Наталю, привіталася Олена Петрівна.
Добривечір, сухо відповіла невістка.
Зависла незручна пауза. Наталя переглянулася з чоловіком, і той ледве помітно кивнув.
Максим сказав, що ти хочеш поговорити, промовила Наталя, сідаючи на краєчок дивана. Ми слухаємо.
Олена Петрівна відчула, як серце стискається від болю. Вони сиділи поруч, як єдина команда, а вона як чужа, яку вислуховують із ввічливості.
Я розумію, що була неправа, почала вона повільно. Лізла у ваше життя, критикувала, давала непрохані поради. Хотіла якнайкраще, а вийшло…
Погано, докінчив за неї Максим.
Так, погано. Дуже погано.
Олена Петрівна згадала той злощасний день, коли все остаточно розвалилося. Олесь захворів, температура піднялася до тридцяти девяти. Наталя хотіла викликати лікаря, а вона наполягала на своєму народному методі обтиранні горілкою.
Я так Максима лікувала, і нічого, здоровий виріс, говорила вона тоді.
Олено Петрівно, це небезпечно при такій температурі, намагалася пояснити невістка.
Та що ти розумієш? У мене більше досвіду, ніж тобі років!
Наталя все ж таки викликала швидку. Лікар підтвердив її правоту обтирання могло нашкодити дитині. Олена Петрівна тоді не визнала своєї помилки, навпаки, звинуватила невістку у недовірї до її досвіду.
Ви мене за дурну тримаєте, кричала вона. Думаєте, я свого онука поганому навчу?
Мамо, годі, втрутився Максим. Наталя права. Часи змінилися, медицина теж.
Ага, то тепер дружина тобі рідніша за матір!
Той розмов
