Що? Ти приготувала вареники?.. Подавай одразу з вугіллям. Хоча б так не отруїмось, зверхньо фыркнула свекруха.
Зіно, годі вже бурчати. Давай хоча б спробуємо. Може, дівчина й справді все зробила як треба? заступився за невістку Олександр Петрович.
«Дівчині» вже було за сорок. Вона мовчки розставляла тарілки і розкладала порції. Оксана звикла до насмішок Зінаїди Михайлівни. Та говорила майже жартівливо, але з сарказмом і навіть образами. Ніби хтось посягнув на її титул королеви вареників у цій родині.
Та ти ж знаєш, я врятую тебе після цього, буркнула свекруха. Краще б ти вдома поїв, а не тут.
Зінаїда Михайлівна дивилася на тарілку, ніби на ворога, що прийшов до її порога. Вона ліниво копошила виделкою у їжі, кривлячи губи.
Вже бачу, що як мінімум переварила. Тісто як клейстер. А ще треба було куркуму додати, щоб гарніші були, продовжувала знущатися Зінаїда.
А ось Олександр Петрович підсунув тарілку ближче й охоче взявся за справу.
Та годі тобі, прискіпуєшся. Ми ж їсти будемо, а не на них дивитись! промовив він, жуючи. Між іншим, давно я так смачно не їв. Чудові вареники!
Оксана ледь посміхнулася на похвалу. А ось Зінаїда Михайлівна різко змінилася в обличчі.
Невже? Оксанка навіть сухарики спалює, а тут раптом смачно? недовірливо запитала вона. Сашко, жаліти не дякувати.
Та я ж кажу! Самі спробуй. Сік аж бризкає!
Свекруха спочатку розрізала один вареник виделкою. Вираз її обличчя був таким, ніби їй підсунули таргана. Та все ж таки поклала шматочок у рот. Жувала повільно, насупившись.
Фарш треба робити наполовину з курки. Так дешевше. Соли забагато. І тісто несмачне. Відчувається, що на воді. У крамниці навпроти кращі продають.
Слухай, Зіно, та яка різниця, з чого фарш? Головне смачно. Молоді хай самі за своїм гаманцем дивляться, відповів Олександр Петрович.
Ні, не смачно! вперлася свекруха. Ти просто мої вареники давно не їв. Забув, якими вони мають бути. Це просто каша!
Оксана спостерігала за сутичкою, забувши про вечерю. Вона не чекала овацій, але й такого скандалу не передбачала.
Свекор із свекрухою сперечалися ще хвилин пять. Олександр Петрович врешті махнув рукою, вирішивши, що далі немає сенсу. А ще через пять хвилин Зінаїда раптом заспішила додому.
Пі
