Мільйонер став свідком того, як прибиральниця танцює з його сином на інвалідному візку – те, що він зробив, усіх вразило…

Мільйонер побачив, як прибиральниця танцює з його сином у інвалідному візку. Його вчинок шокував усіх…
«Ми просто танцювали, тато,» поспішно відповів Левко, ще посміхаючись. «Наталка показала мені, як можна рухатися, навіть якщо сидиш. Було так весело!» Але Михайло вже дивився на Наталку суворо, з підозрою.
У його погляді було непорозуміння, тривога, навіть страх. Вона намагалася щось пояснити, але він підняв руку, зупинивши її. «Геть звідси, негайно!» вигукнув він.
«Тато, ні, не кричи на неї, вона моя подруга!» скрикнув Левко. Але Михайло вже розвернувся і вийшов, грубо зачинивши двері. Він не розумів, чому ця сцена так його вразила. Чому відчув, наче побачив щось заборонене.
Але знав одне цей танець усе змінив. Ніч була неспокійною, Михайло не міг заснути. Він лежав у своїй розкішній спальні з чотириметровими стелями, вдивляючись у темряву. Всередині було важко, нудно, немов щось гризло.
Перед очима знову і знову виникали ті кадри: сміх Левка, ніжні рухи Наталки, їхній дивовижний танець немов з іншого світу, далекого від його власного. Він підвівся, підійшов до вікна, провів рукою по підвіконню мовчки, а потім пішов до кабінету й увімкнув записи з камер спостереження. Для безпеки всі кімнати фіксувалися.
Сів у шкіряне крісло, знайшов архів і вибрав запис із вітальні за кілька годин до його повернення.
І знову побачив, як Наталка заходить із відром і шваброю, як обертається на голос Левка. Як посміхається щиро, тепло, не через ввічливість. Потім вимикає пилосос, дістає старий телефон із кишені, вмикає музику та запрошує хлопця потанцювати на свій лад. Те, що сталося далі, пронизало його наскрізь.
Вона обережно торкалася Левка, ніби той був крихким порцеляном. Не жаліла його, не поводилася, як з немічним, а сприймала як повноцінну дитину з повагою й грою. Він сміявся, як колись із матір’ю. Михайло стиснув зуби. Було соромно за те, що він прогнав її, за те, що не міг подарувати синові й частинки тієї радості, яку дала Наталка одним танцем.
Згадав усіх, кого наймав елітних психологів, дорогих реабілітологів, тренерів, логопедів. Усе було за програмою, за графіком і все марно. Він зупинив запис. На екрані момент, коли Левко похилився до Наталки й щось прошепотів їй на вухо. Вона сміється, прикладає палець до губ і продовжує танець, роблячи півкола…