Сину, добре подумай, поки не пізно! Цей хлопчик не твій! Твоя Олеся, мабуть, зачала його з колишнім, а тепер хоче, щоб ти його годував! Я ж знаю!
Мамо, годі! Данило мій син Чому ти завжди шукаєш проблем? Гаразд, я йду додому.
Марія виховала сина сама. Вона й Олександр були близькі: він завжди поважав матір, не суперечив і добре вчився. Згодом він став інженером, як того хотіла мати. Настав час подумати про його особисте життя. Марія знайому наречену чарівну дівчину на імя Людмилу, дочку її подруги Ганни.
Олександр і Людмила через наполегливість матері почали зустрічатись, але кохання не спалахнуло. Незабаром вони розійшлися. Потім він зустрів Олесю. Їхні стосунки розвинулись блискавично він відразу побачив у ній рідну душу. Вони одружились через три місяці, на жаль Марії. За півроку Олеся завагітніла. Народився хлопчик, якого назвали Данилом. Все було б чудово, якби не вічна ворожість свекрухи. При кожній зустрічі вона докоряла синові, хоча з моменту весілля минуло чотири роки:
Подивись, у що вона тебе перетворила! Ти завжди виглядаєш неохайно
Мамо, я не неохайний! Сорочка трохи зімялася в пральці
Сідай, поїж! Твоя дружина, мабуть, нічого не приготувала, і ти залишишся голодним.
Мамо, я повечеряю вдома. Олеся добре готує.
Та я ж її знаю! Котлети з супермаркету або, гірше, пельмені. А Людмила вчиться на кулінарних курсах. Яка ж вона молодець
Олександр намагався ігнорувати нападки матері. Він не передавав її скарг дружині, та й не було в них правди. Але Марія продовжувала свою холодну війну. Одного дня її стратегія спрацювала
Привіт, сину Чому твоя Олеся ніколи не приходить до мене? Ти завжди один навідуєшся!
Мамо, як вона може сюди приходити, якщо ти її постійно критикуєш?
Я б не критикувала, якби не мала причин! Поки ти тут пєш чай, вона, мабуть, з колишнім проводить час. Я знаю, з ким вона зустрічалась до тебе. Оцей нікчема Віктор! А хлопчик схожий на нього. Він його батько, а ти тепер його годуєш.
Того вечора Олександр відчайдушно сварився з матірю. Йому набридли її наговори. Він повернувся додому в поганому настрої.
Тату, тату, приТато, тату, привіт! підбіг до нього маленький Данило, але Олександр лише мовчки пройшов повз, не звернувши на сина уваги, бо в його серці вже не було місця для колишньої любові.
