**Любов проти образи: історія майбутньої мами та свекрухи**
Ти жартуєш? Троє дітей одразу? Ти хочеш зруйнувати життя мого сина?
Все почалося з вибуху. Різкий голос, тремтячий від страху, але перш за все сповнений відторгнення.
Того вечора я повернулася додому, тримтячи. Зображення з УЗД крутилися в голові, як заворожена мелодія: три серцебиття. Три життя. Три дива.
Коли я тихо розповіла новину Ярославу, чекала паніки. Але він міцно обняв мене. Очі його сяяли.
Троє дітей одразу Це чудо, Соломіє!
Я розплакалася у нього на грудях. Після пяти довгих років лікування, очікувань, сумнівів життя подарувало нам одразу три скарби.
Але залишалася одна тінь Галина. Його мати. Вона ніколи мене не приймала. У її очах я була помилкою, жінкою, яка не зможе дати нащадка.
Наступного тижня ми прийшли до неї в гості. Поклавши руку на мій живіт, вона знизала плечима з презирством:
Знову твоя дієта? Безплідною ти й залишишся, бідолашко
Коли Ярослав спокійно сказав, що ми чекаємо трійню, настала тиша. А потім посипалися глузування
Троє? Це божевілля!
Ти хочеш прикувати мого сина до життя, повного клопотів?
Ці штучні діти ніколи не будуть нормальними!
Я встала, тремтячи а потім все потьмаряло.
У лікарні діагноз був ясний: повний спокій. Стрес міг зруйнувати все. Ярослав пообіцяв захищати мене, навіть від власної матері.
Але Галина повернулася. Знову. Зі своєю отрутою, своїми сумнівами:
Ти справді думаєш, що вони твої? Тебе обдурили, сину!
Ярослав нарешті вибухнув:
Або ти поважаєш мою сімю, або більше не маєш до неї стосунку.
Він зачинив двері. І вони більше ніколи не відчинилися.
Вагітність була важкою, але діти народилися. Два хлопчики. Одна дівчинка. Здорові. Оточені великою любовю.
Галина так і не прийшла. Вона відмовилася визнати «ці аномалії». Але в нашому домі не було місця для образ. Лише для любові.
Одного вечора, коли я колихала одного з малюків, прошепотіла:
Навіть один зробив би мене щасливою А троє це життя, яке за один раз зцілило всі мої рани.
А Ярослав відповів:
Те, що в нас є це скарб. Ніхто й ніщо не відніме його в нас.
**Щоденник батька**
Сьогодні зрозумів: сімя це не кров, а вибір. Любов перемагає все, навіть найглибші рани. Іноді треба закрити двері, щоб відкрити серце.
