Лихо та зрада: дві сторони однієї долі

Одне лихо, дві зради

Вже тиждень наречений Соломії мовчав, а їхнє весілля з Дмитром мало відбутися менш ніж за місяць.

— Чого мій Мітько не бере трубку? — хвилювалася дівчина. — Може, захворів? Заїду до нього в село, куплю меду, раптом застудився?

Соломія працювала у місті, на вихідні їздила до Дмитра. Зазвичай вони валялися вдома, мріючи про майбутнє. От і зараз, вийшовши з автобуса, вона прямувала до хати свого нареченого. Здивувалася, почувши музику з напіввідчиненого вікна. Їй стало ніяково, у грудях закрутило, у роті пересохло, а ноги наче ватою стали.

— Хто це так сміється? — зупинилася вона, почувши жіночий регіт і жартівливий тон Дмитра.

Ревнощі стиснули її серце. Першим бажанням було втекти, але потім вона вирішила переконатися власними очима.

— Треба побачити, що там коїться, може, я надумала? — потішала себе Соломія й відчинила двері.

Увійшла тихенько. На дивані сиділа дівчина з чорними, як смола, волоссям, у її халаті й тапочках, притулившись до плеча Дмитра. Він щось шепотів, а вона реготала, а потім він раптом притягнув її до себе. Соломія остовпіла.

— Ось чому ти не береш трубку, — проговорила вона. — Що це таке? Адже у нас скоро весілля!

Дмитро й та дівчина здригнулися. Він схопився, а вона нахабно хмикнула. Він підійшов до Соломії:

— Навіщо ти приїхала? Я тебе сьогодні не чекав. Ти за мною стежиш?

Брюнетка захихикала, оглядаючи Соломію з цікавістю.

— Мітьку, і на такій ти збирався одружуватися? Ну нема в неї нічого особливого — худа й бліда. Краще б на мені, бачиш, у мене все на місці! — і розпхнула халат.

Соломія, наче опечена, вилетіла з хати. Здавалося, Дмитро щось кричав їй услід, але вона нічого не чула. Її життя щойно розлетілося на шматки.

— Я не хочу жити! Зрадник! Як він міг?! — у скронях дзвеніло, наче голова ось-ось розколеться.

Вся в сльозах, вона вибігла на дорогу, не бачачи нічого навколо. Машини сигналили, водії лаялися, хтось кричав, що вона божевільна, але їй було байдуже. Її світ рухнув.

У цей час у старенькому автобусі, що їхав із міста в село, повертався додому Захар. Він щойно відслужив у армії й раді

Оцените статью
Оперативно про головне
Добавить комментарий