Одразу два топпосадовці РФ, що входять до найближчого оточення російського диктатора Володимира Путіна, днями зробили низку заяв щодо вимог Росії до «будь-якої мирної угоди». Ці вимоги містять «нейтралітет», «демілітаризацію» та «денацифікацію» України, зміну української влади та «припинення дискримінації російськомовних», зажадали у Москві також визнання незаконної анексії Росією кількох українських регіонів.
Ці заяви вкладаються в інформкампанію Кремля, кінцевою метою якої є захоплення Росією навіть тих територій, які їй не вдалося окупувати. Що задумала Москва, проаналізували в Інституті вивчення війни (ISW)
Одну зі згаданих заяв 15 квітня зробив голова Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін. Він зазначив, що будь-яка майбутня мирна угода, яка покладе край вторгненню Росії в Україну, повинна містити умови щодо нейтралітету України, «демілітаризації» та «денацифікації» української держави, скасування українських законів, які нібито дискримінують російськомовних в Україні, а також визнання незаконної анексії Росією Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей в їхніх адміністративних межах.
Зі схожими тезами 14 квітня виступив і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. В інтерв’ю російським пропагандистам він назвав український уряд «неконституційним» та додав, що Росія «не може відмовитися від [російськомовних людей, які проживають в окупованій частині України]» після незаконних і фіктивних референдумів, які вона влаштувала в окупованих областях восени 2022 року і на яких українці нібито підтримали «приєднання до Росії».
Лавров також повторив, що Путін у своєму виступі 14 червня 2024 року «дуже чітко окреслив» вимоги Росії щодо майбутньої мирної угоди про припинення війни, і заявив, що ці вимоги «не були якимись проханнями». Глава російського МЗС підкреслив, що щодо вимог Росії «немає секретів», і наголосив на «важливості усунення корінних причин» війни у майбутній мирній угоді.
Згадана червнева промова Путіна вже майже рік є «дороговказом» для російських посадовців щодо заяв про переговори та завершення війни. У ній російський диктатор вимагав, щоб українські війська «повністю вийшли» з підконтрольних Україні територій у Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях, а також щоб Україна офіційно відмовилася від своєї цілі щодо вступу до НАТО і внесла до Конституції відповідні зміни. Це, за версією Путіна, є передумовою для згоди Росії на припинення вогню та початок мирних переговорів.
«Путін заявив, що Росія готова почати переговори з Україною, як тільки Україна погодиться вийти з усієї території чотирьох (частково окупованих Росією. – Ред.) областей. Путін також зажадав від міжнародної спільноти визнати чотири незаконно анексовані та окуповані області частиною Росії та скасувати всі санкції Заходу проти Росії… Путін повторив свої заклики до України погодитися на повну демілітаризацію та «денацифікацію» та відмовитися від своїх прагнень приєднатися до будь-яких зовнішніх блоків безпеки. Ці вимоги перешкоджають двостороннім безпековим угодам, про які Україна домовилася і щодо яких веде переговори з кількома європейськими державами», – зазначають аналітики.
Ці ж умови після червня 2024-го і сам Путін, і представники його оточення регулярно повторюють у різних варіаціях, часом «камуфлюючи» розпливчастими формулюваннями свої найбільш екстремальні вимоги.
«Російські офіційні особи, включно з Путіним, використовують цю мову, щоб сформулювати свою головну вимогу до Заходу визнати незаконну анексію Росією окупованої частини України та змусити Україну поступитися не лише територією, але й своїм суверенітетом і здатністю захищатися у майбутньому», – йдеться у матеріалі ISW.
Так, під «демілітаризацією», як випливає з пропозицій РФ на переговорах у Стамбулі у квітні 2022-го, Москва має на увазі скорочення української армії нижче рівня 2022 року, а також заборону розміщувати армію, що могла би захистити Україну від нової російської агресії. Росія тоді вимагала обмежити чисельність ЗСУ 85 тисячами військових, Нацгвардії – 15-ма тисячами, хотіла залишити на озброєнні найбільшої країни Європи менше 1400 одиниць бронетехніки, включно з танками, пише ISW.
До 2022 року, нагадують аналітики, ЗСУ налічували 196,6 тис. осіб особового складу, 60 тис. бійців Нацгвардії, мала Україна також понад 3 тис. танків і бронетехніки.
Ще одна «ключова вимога», яку у Кремлі формулюють як «денацифікацію» України та встановлення «легітимного» уряду». Щодо «денацифікації», про яку Путін говорив, оголошуючи про початок повномасштабного вторгнення, у Росії її трактують по-різному. Часто у заявах російських посадовців це слово вживається у прив’язці до закликів «зміни режиму в Україні» та встановлення у Києві проросійського уряду.
Путін же регулярно називає усі уряди в Україні після 2014 року «нелегітимними», віднедавна ж почав говорити, що жодні угоди, укладені з українською владою, ні до чого Росію не зобов’язуватимуть.
«Нейтралітет» України у розумінні Путіна має означати відмову Києва від прагнень приєднатися до НАТО чи будь-якого іншого безпекового блоку. У Стамбулі Росія вимагала від України внести зміни до Конституції, виключивши звідти положення про прагнення набути членства у НАТО, вписавши натомість зобов’язання щодо нейтралітету, що означало би не лише унеможливлення приєднання до будь-яких військових альянсів, але й укладання військових угод чи розміщення іноземного військового персоналу чи систем на території держави.
Також Москва вимагає від України віддати їй частково окуповані території. Ба більше: у вже згаданому виступі 14 червня минулого року Путін заявив, що Росія не задовольниться тим, що змогла захопити – і що Україна мусить відвести війська з тих частин Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запоріжжя, які Росія не змогла захопити. Усе це, за версією російського диктатора, потрібно для того, щоб Росія задумалася про початок мирних переговорів.
Згодом апетити Москви поширилися й за межі згаданих чотирьох українських областей – росіяни зажадали забрати й інші регіони нашої держави на півдні та сході, які у російській пропаганді маркують вигаданим терміном «Новоросія». Згідно з заявами, що лунають з РФ, «невід’ємною частиною Росії» нібито є також Харківська, Дніпропетровська, Миколаївська та Одеська області.
Щодо решти «корінних причин», усунути які вимагав, зокрема, днями Лавров – під ними Кремль розуміє «порушення» НАТО «зобов’язань» не розширюватися на схід, а також вигадану «дискримінацію» в Україні етнічних росіян, російської мови, проросійських ЗМІ та культури держави-агресорки. Нібито погане ставлення України до російськомовних вже давно є одним з ключових «виправдань» Росією окупації та незаконної анексії частини території України.
Усі ці заяви, що лунають в Росії на офіційному рівні, на думку аналітиків ISW, є ні чим іншим, як створенням інформаційних умов для висування до України вимоги здати територію, яку Росія не спромоглася захопити, а також отримання Москвою можливостей для встановлення контролю над незалежними країнами, включно з тими, що входять до НАТО.
Так, Лавров у згаданому інтерв’ю 14 квітня підкреслив, що Росія і США не узгодили жодних «ключових параметрів» потенційної угоди про припинення війни в Україні, а також що вимога Путіна щодо відмови України від Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей у їхніх адміністративних межах залишається «основою переговорної позиції РФ.
«Лавров стверджував, що український уряд «не представляє Крим, Донбас або Новоросію» або «низку інших територій, які все ще залишаються під контролем [України]». Лавров конкретно стверджував, що український уряд не представляє жителів Одеси і що Росія побудувала Одесу та «багато інших» міст в Україні», – зазначили аналітики.
Схожі заяви зі згадкою вигаданого Москвою «топоніма» лунають регулярно. Так, нещодавно Путін заявив, що «Новоросія» є невід’ємною частиною Росії, а речник Кремля Дмитро Пєсков визначив «Новоросію» як весь схід та південь України, включно з Харківською, Дніпропетровською, Миколаївською та Одеською областями. У 2023 році Путін заявив, що місто Одеса, Крим і весь «регіон Чорного моря» не мають «нічого спільного з Україною».
«Постійне посилення цих тверджень Лавровим свідчить про те, що Росія прагне окупувати навіть більшу територію України, ніж територія, яку Росія зараз вимагає, незважаючи на те, що вона веде поточні переговори зі Сполученими Штатами нібито про припинення війни в Україні. Лавров також вказав на бажання Росії захопити території в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії, включно з країнами-членами НАТО. Лавров заявив, що «небезпечно», коли «фашисти захоплюють землі, які ніколи не належали нікому, крім Російської імперії [і] Радянського Союзу», і роблять там «гидоти». Заява Лаврова вказує на те, що Кремль вважає незалежні країни, колись колонізовані Радянським Союзом і Російською імперією, по праву частиною сучасної Росії», – вважають в ISW.
Ці заяви вказують на те, що апетити агресора поширюються щонайменше на такі країни, як Молдова, члени НАТО Естонія, Латвія та Литва (що були частиною Радянського Союзу та Російської імперії), а також Фінляндія та Польща.
«Помічник президента Росії та колишній секретар Ради безпеки Микола Патрушев нещодавно погрожував Фінляндії, використовуючи наративи, схожі на ті, які Кремль використовував для виправдання свого вторгнення в Україну, а Путін та інші російські офіційні особи намагаються використати попередні зусилля Росії з колонізації, щоб встановити інформаційні умови та виправдати майбутню агресію проти країн НАТО», – резюмували в ISW.
Нагадаємо, раніше в ISW заявили, що російські війська збільшують використання бронетехніки на фронті. А ще наприкінці 2024-го та на початку 2025 року загарбники переважно відводили їй роль вогневої підтримки, а в спробах просунутися на напрямках покладалися на піхотні атаки невеликими групами.
Аналітики припускають, що нині російське командування знову готове миритися з втратами бронетехніки, аби окупаційні сили змогли досягти додаткових успіхів на фронті до майбутнього припинення вогню.
