Вона стояла перед важкими дверима шкільного актового залу, обтягнутими червоним шкірзамісником, і відчувала, як долоні стають вологими.
Гамір голосів, сміхи, уривки музики усе це пробивалося крізь щілини, лунаючи в скронях тривожним дзвоном. Навіщо вона сюди прийшла? Пройшло цілих десять років. Десять років, за які вона, цеглинка за цеглинкою, збудувала нове життя на руїнах минулого.
Вона вийняла телефон. На екрані світилися ненадіслані слова до **Олега**: «Ти впевнений, що це варто? Може, краще не йти?» Він би, звичайно, відповів щось підбадьорливе, сказав би, що час закрити цю сторінку і подивитись страху у вічі. Але як же було страшно. Вона зітхнула, стерла повідомлення і, зробивши глибокий вдих, відчинила двері.
Повітря всередині було насичене ароматами парфумів, їжі та ностальгії. Її поява нікого не вразила. Лише кілька людей кивнули мимохідь, перш ніж знову заглибитись у розмови. Вона знайшла вільний столик у кутку, сподіваючись залишитися непомітною. Та доля вирішила інакше.
Ого, хто це до нас завітав? **Галина**. Вирішила вилізти зі своєї норки?
Голос **Богдана**, колишнього чоловіка, різко прорізав тишу, змусивши її здригнутися. Він не змінився та сама самовпевнена усмішка, той самий зневажливий погляд.
Він стояв серед колишніх однокласників, вдягнений у дорогий костюм, який кричав про його «успіхи» голосніше за будь-які слова. Навколо нього тішилися ті самі люди, що й у школі ті, що завжди трималися ближче до сильних.
Богдане, годі, слабо всміхнулася вона, відчуваючи, як десятки очей спрямували на неї свої погляди.
А що «годі»? він зробив крок уперед, насолоджуючись увагою. Люди мають знати своїх героїв. Ось я, наприклад, він жестом охопив залу, власник будівельної компанії. **Оксана** головний лікар у приватній клініці. **Андрій** народний депутат. А Галина
Він зробив паузу, і всі очі, немов за командою, впилися в неї. Вона відчула, як обличчя спалахує жаром.
А Галина після нашого розлученя так і залишилась ніким. Просто порожнім місцем, яке я вчасно від себе відчепив.
Смішки, тихі й отруйні, прокотилися по залі. Кожен погляд колов, наче голка. Вона хотіла зникнути. А Богдан насолоджувався своїм тріумфом.
І саме тоді двері розчинилися.
На порозі стояв він. **Ярослав Коваль**. Легенда їхньої школи, а тепер зірка української естради, чиї пісні знала вся країна. Ніхто його не чекав. Крім неї.
Він легко кивнув кільком знайомим обличчям, його погляд ковзнув по залі шукаючий, уважний. Богдан випрямився, впевнений, що навіть зірки зявляються заради нього. Але Ярослав дивився повз нього.
Його очі зупинилися на Галині.
І він пішов просто до неї, розтинаючи натовп, що розступався перед ним.
Я вже думав, ти не прийдеш, тихо промовив він, і в його голосі пролунала щира теплота. Пробач, що запізнився. Готова зробити цей вечір незабутнім, кохана?
Слово «кохана», вимовлене його бархатним голосом, пролунало гучніше за будь-який скандал.
Богдан закліпав очима, його обличчя на мить знеміжилося.
Коваль? Що ти тут робиш? І що це за вистава?
Ярослав навіть не глянув на нього. Його рука ледь торкнулася Галининого плеча, і вона відчула, як мороз по шкірі змінився теплом.
Я поставив тобі запитання, наполегливо повторив Богдан, відчуваючи, що ситуація виходить з-під контролю.
Лише тоді Ярослав повернувся. Його погляд був спокійним, але в глибині очей тліло щось небезпечне.
А ти, як бачу, не змінився, Богдане. Все та сама людина, що любить бути у центрі уваги. Навіть чужої.
Що значить «чужої»? різко відповів він. Я знаю Галину краще за всіх. І знаю, що вона не та, за кого ти її приймаєш.
Хлопці, не треба почала Галина, але Богдан перебив її.
Бачиш, Коваль? Вона сама все розуміє. Галю, поясни йому, що не варто влаштовувати цирк. Ти ж завжди була «тихонею», куди тобі до орлів?
Він навмисне використав старе прізвисько, яким зневажав її.
Ярослав усміхнувся, але ця усмішка була гострою.
Ось у чому твоя помилка, Богдане. Ти дивишся, але не бачиш. Думаєш, що знаєш людину, але бачиш лише те, що тобі зручно.
Він взяв Галину за руку, їхні пальці переплелися. І цей жест сказав більше за будь-які слова.
А щодо цирку Ти маєш рацію. Ми прийшли не за цим. У нас є новина.
Натовп затих. Богдан відчув непоко
