18 травня
Після повернення матері-зятки все сталося ще гірше, ніж я боявся.
– Що це за звук? – Я відразу після приходу додому почув голос, що уривався в тиші. У вхідній вітальна вже була Марія Петровна, стикаючись з Наталією, яка, видно, пішла з роботи пізньо. – Матінько, як це вони живуть? Сама бачиш – пил на вікна, забита тарілка… Я вам тут порядок накажу!
Мій голос занепав ще більше. «Як я це поведу?» – подумав, коли Наталья підійшла до мене, червоне від отрути.
Марія Петровна вирішила про перехід до нас тимчасово, поки «вирішить, як робити далі». Але я вже зрозумів – навіть не два місяці, а дві тижні. Як то вона зізналася, втративши після падіння міць у ліді, вона зрозуміла, що не може сама. Якщо Це було вартий 800 тисяч грн квартира в Ялті, то тепер їй не треба ані стільки, ані півстля.
– Якщо жити так – ви мені не молоді, – казала вона, розкладаючи між нами плани щодо дітей. – Що ти, Наталію, звариш – не піде… На вулицях московських тротуари такі. Я ж бо не дідуся, яле І годувала бачиш?
Коли тимчасово для переміщення залишалося тільки на місяць, я не міг і собі уявити, як це буде. Якби не те, що в підходу ми пізнали трохи історію про мій потріб – я не продав квартиру, тільки переїхав у Київ, якби не вона, ми б взагалі не зійшлися.
– Яка вже квартира? – зізналася вона пізніше. – Продала я її, але ж це вже не мої дні. І я не хочу вчити молодших, як і до мене ідеться. Виховання не виблакається з ділянки.
У той день ми вирішили, що краще тримати її під контролем. Може, Наталія з часом згоріє, але я можу? Ні, я не бачу в ній примхивтя. Може, це просто різні привички?
У другий тиждень зрозуміло, що вона не хотіла просто зажити. Мабуть, з якоїсь причини вона знала про мій визнання в закоханості до Наталії. Як виявилось, Марія частково ще жила тут, хоча рідкісно.
– Якщо з тобою житиме мати, то зможеш вищі пропозиції прийняти, – казала вона, дивлячись на мене підозріливо. – Що, ви думали — я вас залишать поміж себе без моєї допомоги?
Я відчував, як моя віра в наше рішення ділалося дрібнішою з кожним днем. Мати мала такий особливий спосіб, щоб зробити будь-які рішення свої вирішальними. Я думав, що ми змінимо це. Але не стали.
Одного дня вона вирішила, що не знайде життя в нас. Але виявилося, що вона тільки хотіла розуміти, як живе молодь. І тут я зрозумів – це не про нас, це про неї.
– Я з’їхав собі, – казав я з насмішкою, коли вона вернулася. – Я не змінював нічого в нашому житті, але вона зробила мене на кілька тем безліччю.
Тепер вона буде з нами за правилами. Ще не вміє швидше з повагою до меж, але хоче залишитися. Як приклад – той самий день, коли вона вирішила, що мусить обіцяти дядькові Казимиру, що він зможе її віднайти.
– Правда, мама, – вона твердко сказала по телефону. – Якщо Казик із Опошної приїде – він не втисне сюди, що обіцяю.
Ми з Натовалією обіцяли собі, що зберігатимемо спокій, навіть якщо ще буде дядько. А поки що – це дуже дивна рідина, яку ми навчимося випити разом.
