Коли Марічка привела Тарасика із садочка, її чоловік Богдан одразу збагнув щось не так. По дружині було видно: вона хвилювалася, мов піч перед грозаю.
Щось трапилося, Марічко? занепокоївся він.
Трапилося, Богдане, трапилося. Вона вхопила його за руку й відвела в іншу кімнату, подалі від вух сина. Нас, здається, збираються виганяти із садочка.
Що? Богдан аж підстрибнув. Та не може цього бути! Ми ж сплачуємо за садок як належить.
Не знаю, може чи ні, але завідувачка мені українською сказала, що якщо не вгамуємо сина, то він вилетить звідти, як горіх із шкаралупи.
Так прямо й сказала?
Так. Тихенько, наодинці. А ще додала, що батьки збирають колективну скаргу. До поліції.
Та ти що?! Богдан дивився на дружину, не розуміючи, що міг наробити їхній лагідний, усміхнений хлопчик. А чого вони скаржитися хочуть?
Бо Тарасик усіх у групі бє.
Наш Тарасик? Богдан мало не реготав, але зупинився. Такий малий, тендітний, і всіх бє?
Так! Лупить, каже завідувачка, без тями!
І дівчатко́в теж?
Не знаю! нервово відповіла дружина. Не до того було. Як тільки почула, мов опарена кинулась збирати речі, схопила Тарасика й побігла додому. Якщо нас виженуть, Богдане, що робитимемо? Куди його прилаштуємо? Мені ж доведеться звільнитися! Чи тобі А як тоді іпотеку сплачуватимемо? Я вже з розуму зїжджаю
Годі тобі паніку розводити! Чоловік замислився. Спочатку треба зясувати, що з нашим сином.
Я дорогою питала мовчить, лише губи надуває.
Ти питала. Тепер моя черга.
У дитячій Тарасик, ніби ні в чому не бувало, грав у свої улюблені машинки.
Гаразд, Тарасе, треба серйозно поговорити, суворо сказав батько.
Угу автоматично відповів син, не відриваючись від гри. Говори, тату.
Спочатку покинь грати, ще суворіше промовив батько.
Богдане, говорь із дитиною спокійніше! одразу ззаду почувся голос дружини.
Так, тату, говорь спокійніше, немов із підколом повторив син, далі возячи машинку.
Зізнайся нам із мамою чого ти в садочку дітей бив?
Тарасик завмер із машинкою в руці, не підводячи очей.
Ну? І дівчатко́в теж?
Ні, дівчатко́в не бю, тихо відповів він. Бо вони ні в чому.
То хлопців за щось?
А ще як
І за що ж, як не секрет?
Син невдоволено подивився на батька, потім на матір.
А якщо секрет?
Його погляд був таким, що Богдану навіть стидно стало. Але він узяв себе в руки.
Так, Тарасе, ти мій син чи ні?
Ну, син.
Якщо син, то в нас із тобою немає таємниць.
З тобою, тату, немає неохоче згодився хлопчик. А ось із мамою
Що? Мати видиву
