**Любов проти образу: історія майбутньої мами та свекрухи**
Ти жартуєш? Троє дітей одразу? Ти хочеш зруйнувати життя мого сина?
Все почалося з вибуху. Різкий голос, тремтячий від страху, але перш за все сповнений відторгнення.
Того вечора я повернулася додому, тремтячи. Зображення з УЗД крутилися в моїй голові, як зачарована мелодія: три серцебиття. Три життя. Три дива.
Коли я тихо розповіла новину Тарасу, я очікувала паніки. Але він міцно обійняв мене. Очі його сяяли.
Троє дітей одразу Це диво, Соломіє!
Я розплакалася у нього на грудях. Пять років лікування, очікувань, сумнівів і ось життя подарувало нам одразу три скарби.
Але залишався один привид Віра. Його мати. Вона ніколи мене не приймала. У її очах я була помилкою, жінкою, яка не змогла дати спадкоємців.
Наступного тижня ми прийшли до неї в гості. Поклавши руку на мій живіт, вона знизала плечима:
Знову твоя дієта? Безплідною ти і залишишся, бідолашко
Коли Тарас спокійно сказав, що ми чекаємо трійню, настала тиша. А потім посипалися глузування
Троє? Це божевілля!
Ти хочеш прикувати мого сина до життя, повного клопотів?
Ці штучні діти ніколи не будуть нормальними!
Я встала, тремтячи і потім усе потьмаріло.
У лікарні діагноз був ясний: повний спокій. Стрес міг зруйнувати все. Тарас пообіцяв захищати мене, навіть від власної матері.
Але Віра повернулася. Знову. Зі своєю отрутою, сумнівами:
Ти справді думаєш, що вони твої? Тебе обдурили, сину!
Тарас не витримав:
Або ти поважаєш мою сімю, або більше не маєш до неї стосунку.
Він грюкнув дверима. І вони більше не відчинилися.
Вагітність була важкою, але діти народилися. Два хлопчики. Одна дівчинка. Здорові. Огорнуті великою любовю.
Віра так і не прийшла. Вона відмовилася визнати «ці аномалії». Але в нашому домі не було місця для образу. Лише для любові.
Однієї ночі, коли я колихала одного з малюків, я прошепотіла:
Навіть один зробив би мене щасливою А троє це життя, яке одним разом загоїло всі мої рани.
І Тарас відповів:
Те, що в нас є це скарб. Ніхто і ніщо не відбере його в нас.
**Життя вчить: іноді найважчі двері, що зачиняються, відкривають простір для справжнього щастя.**
