Ось переказана історія з українським колоритом:
Катерина була рада, що їде з подругою в село. Та ще й Настя розповідала про сусідку тітку Галю, яка добре платила за допомогу по господарству.
У неї вишневий сад. Величезний! Сама тітка Галя не може по деревах лазити, тому й платить за зібраний урожай, з захопленням розповідала Настя. Але вона дивна. Буркоче сама до себе, постійно лається. Місцева молодь її боїться.
Може, краще до неї не ходити? обережно питала Катерина.
Та вона просто не від світу цього, відповіла Настя. Я з нею й не розмовляла ніколи. Зайду, допомогу запропоную, потім на дерево з ящиком залізу, зроблю свою справу, гроші заберу й піду. Чого її боятися? У неї навіть собаки немає.
Дівчата приїхали рано вранці. Бабуся Насті привітно зустріла подруг.
Ну, дівчатка, чим сьогодні займетеся?
Спочатку до тітки Галі. У неї вишні вже до землі клоняться треба допомогти, міркувала Настя. Та ще й грошей заробимо!
Ех, знайшлася вам ця божевільна, махнула рукою бабуся.
Катерина з Настею підійшли до хати тітки Галі. Вишневі гілки були рясно всипані блискучими яскраво-бордовими ягодами. Важка ноша для дерев!
Тіто Галь, добридень! Це Настя, памятаєте? Вам, може, допомога потрібна? гукнула дівчина, побачивши за хаткою господиню.
Тітка Галя продовжувала бурмотіти під ніс:
Краще б замовкла… Який сенс… Я тебе все одно не слухаю… Жінка підійшла до калітки. Добридень, дівчатка! Добре, що прийшли! Бачите, як вишням важко треба їх обібрати.
Вона дала дівчатам пластикові ящики і повела за хату до вишень. Близько години вони збирали ягоди, весело перекидаючись словами. Катерина час від час поглядала на тітку Галю, яка копалася в городі. Та періодично затискала вуха брудними руками і мотала головою.
Мовчи, дурна! почули дівчата. Ти ніхто! Була ніким, ніким і залишишся!
Катерина все більше визирала з-за листя, їй кортіло краще почути, про що говорить тітка Галя. Дівчина тягнулася вперед, аж поки її нога не зісковзнула зі стовбура. Втративши рівновагу, вона впала.
Катерина сильно вдарилася й поряд подряпала руку.
Тіто Галь! голосно покликала Настя. У вас є аптечка? Катруся з дерева впала, треба рану обробити!
Поки збентежена жінка бігала за зелёнкою й бинтом, Катерина сиділа під вишнею. З її ліктя на землю впала яскраво-червона крапля.
Та ти ж сильно подряпалася, метушилася Настя. Треба добре промити, щоб інфекції не було.
Тітка Галя допомогла з обробкою рани, і дівчата пішли додому, обіцяючи повернутися завтра. Підходячи до калітки, Катерина почула незнайомий голос:
Не покину тебе, буду тут, поруч! Завжди. Завжди!
Дівчина обернулася. Хто це говорив? Точно не Настя. А поряд були лише вона й тітка Галя. Може, здалося?
Ну й будь! Мені то що, буркнула жінка, ніби теж почула ці слова.
Наступного дня дівчата повернулися до роботи. Але тепер Катерині постійно ввижався той самий незнайомий голос, який звертався до тітки Галі, а вона йому відповідала.
Будеш покарана. Всі дізнаються, всі!
Та хто дізнається? Кому ти розповіси, дурна? безуважно відповідала жінка.
Настю, ти чуєш? Цей голос він із тіткою Галею розмовляє, прошепотіла Катерина.
Ти що, який голос? Тітка Галя сама з собою говорить, Настя покрутила пальцем біля скроні й продовжила збирати вишні.
Ти мене чуєш? Катерина зрозуміла, що тепер голос звертається до неї. Поговори зі мною.
Хто це? визирнула дівчина з-за листя.
Катрусю, годі мене лякати, суворо подивилася Настя.
Чуєш, ти мене чуєш! знову пролунав незнайомий голос.
Катерина, зібравши повний ящик, злізла з дерева. Вона з переляком озиралася.
Подивися уважніше! голос прошепотів їй прямо в вухо.
Дівчина в паніці озиралася, сльози заплющували очі, спотворюючи все навколо.
Раптом Катерина побачила біля себе напівпрозору дівчину. Вона просто зявилася нізвідки. Її сумні, великі очі були повні сліз, руки й обличчя у землі.
Ти мене бачиш, ледве посміхнувшись, сказала вона.
Катерина затулила рот руками. Червоний сік від ягід забризкав їй щоки.
Вона бачить! Вона бачить! закричала дівчина. Її обличчя перекривило злість, очі звуж
