**Щоденник Михайла Петренка**
Серце стукало так, наче виривалось з грудей. Сидів у залі нарад, дорогий костюм прилип до тіла, хоч кондиціонер гуготів на повну. Навпроти — троє японських бізнесменів, холодних, як крижини взимку. Кожна спроба заговорити розбивалась об мовчазні поклони. Перекладач запізнювався вже півгодини, і я знав: провал цієї зустрічі знищить десятирічну працю.
Намагався посміхатись, навіть незграбно вклонився — нічого. Все тріщало по швах. Раптом двері відчинились. Увійшла дівчинка років десяти — коси неакуратно закручені, футболка вицвіла, кеди потерті. Великі очі оглядали напружених дорослих.
«Пане… ви не знаєте, на якому поверсі моя мама прибирає?» — тихо запитала вона.
Серце впало в підлогу. «Геть звідси! Тут не місце для дітей!» — вигукнув я. Дівчинка збентежилась… але раптом глибоко вклонилась японцям і прозорою японською мовила:
— «Охайо годзаймасу. Сумімасен, я шукаю маму…»
Бізнесмени застигли. Президент корпорації — сірий, як голуб — вперше посміхнувся й відповів. Дівчинка белькотіла з ним, немов виросла в Токіо. Я стояв онімілий. Помічниця прошепотіла: «Та не може бути… японську з телевізора не вивчать!»
Дівчинка повернулась до мене, без зарозумілості, з щирим сяйвом в очах:
— «Пан Ямамото каже, що радий бачити дитину, яка любить їхню культуру. І… що він здогадувався. Вони три місяці надсилали листи японською, щоб перевірити вашу повагу до партнерства. Але ніхто не зрозумів.»
Мене обсипало холодним потом. Три місяці! Листи летили у смітник, бо ніхто в компанії не знав мови. А донька прибиральниці — вгадала. «Як ти навчилась?» — видихаючи, запитав я.
Вона знизала плечима:
— «Мати працює вночі. Я чекаю на неї у кімнаті відпочинку. Там старий телевізор — ловить лише японські канали. Спочатку нічого не знаходила… а потім якось сама почала розуміти.»
Тиша в залі стала іншою. Вже не натягнутою — здивованою. Тоді я збагнув: іноді маленьке серце чує те, що зайняті дорослі давно вже не чули. І ця дівчинка, що лише шукала маму, врятувала не лише компанію — а й нагадала нам, що крім звичок і стресу, у світі живуть диво та щирість.
